Понад 300 років серед моряків ширилися легенди про хвилі-вбивці. ШІ не лише підтвердив існування такого природного явища, а й допомагає сучасним капітанам кораблів вчасно дізнатися про смертельну небезпеку.
На відміну від нагінних хвиль або цунамі, природа яких була зрозумілою, «вбивці» виникали у відкритому морі. Перед кораблем несподівано з’являвся 20-30-метровий монстр. Результати подібної зустрічі були фатальними для морських суден.
До таких розповідей тривалий час ставилися скептично, сприймаючи їх як портові байки. Але в 1995 році були отримані незаперечні докази існування мегахвиль, коли одна з них зійшла на норвезьку нафтову платформу Драупнер. Платформа була обладнана найсучаснішими на той момент цифровими приладами. На відеозаписі інциденту було видно, що за звичайного морського хвилювання прямо перед платформою за лічені секунди утворилася водяна гора заввишки 26 метрів.
Саме така несподіванка пояснює, чому деякі кораблі, що зникли, не подавали сигналів лиха: у радистів просто не було на це часу.
На хвилі-вбивці почалося справжнє полювання. Дослідники Копенгагенського університету збирали інформацію зі 158 буїв, що були розташовані у прибережних зонах по всьому світу. Це дало змогу зібрати інформацію щодо появи понад мільярда хвиль.
Найновіші моделі штучного інтелекту допомогли систематизувати терабайти цієї інформації. В 2023 році висновки змусили вчених буквально схопитися за голову.
Зокрема, дослідницька група під керівництвом Діона Хефнера з Інституту Нільса Бора та Йоханнеса Геммріха з Університету Вікторії ідентифікувала появу близько 100 тисяч хвиль-вбивць у місцях, де працювали датчики. Особливо небезпечними виявилися архіпелаги островів, серед яких, до речі, і знаменитий Бермудський трикутник.
Інакше кажучи, хвилі-вбивці — це звичайне природне явище. Але Світовий океан настільки великий, що переважна більшість таких об'єктів просто не фіксується.
Наразі ШІ-моніторинг хвиль-убивць доступний для метеорологічних служб, а капітани понад 50 тисяч суден світового торговельного флоту можуть вносити корективи в маршрут, покладаючись на отриману інформацію.
Принагідно під час дослідження були зроблені відкриття щодо природи океанічних хвиль загалом. Ці дані значно розширили уявлення про океан і зробили судноплавство безпечнішим.
До таких розповідей тривалий час ставилися скептично, сприймаючи їх як портові байки. Але в 1995 році були отримані незаперечні докази існування мегахвиль, коли одна з них зійшла на норвезьку нафтову платформу Драупнер. Платформа була обладнана найсучаснішими на той момент цифровими приладами. На відеозаписі інциденту було видно, що за звичайного морського хвилювання прямо перед платформою за лічені секунди утворилася водяна гора заввишки 26 метрів.
Саме така несподіванка пояснює, чому деякі кораблі, що зникли, не подавали сигналів лиха: у радистів просто не було на це часу.
На хвилі-вбивці почалося справжнє полювання. Дослідники Копенгагенського університету збирали інформацію зі 158 буїв, що були розташовані у прибережних зонах по всьому світу. Це дало змогу зібрати інформацію щодо появи понад мільярда хвиль.
Найновіші моделі штучного інтелекту допомогли систематизувати терабайти цієї інформації. В 2023 році висновки змусили вчених буквально схопитися за голову.
ШІ допоміг розгадати загадку хвиль-вбивць. Джерело: Getty
Виявилося, що початкова гіпотеза про причини виникнення суперхвиль була помилковою. Передбачалося, що вони виникають, коли одна хвиля наздоганяє іншу та передає їй свою енергію. Новостворену хвилю наздоганяє наступна і т.д.Насправді хвилі-вбивці утворюються, коли дві хвилі стикаються під кутом. Тобто, огинаючи острів, скелю або мілину, хвиля поділяється на дві, які, розганяючись, поєднуються з новою силою. І для цього не потрібен сильний шторм — вистачить стійкої океанічної течії та попутного вітру.
Зокрема, дослідницька група під керівництвом Діона Хефнера з Інституту Нільса Бора та Йоханнеса Геммріха з Університету Вікторії ідентифікувала появу близько 100 тисяч хвиль-вбивць у місцях, де працювали датчики. Особливо небезпечними виявилися архіпелаги островів, серед яких, до речі, і знаменитий Бермудський трикутник.
Інакше кажучи, хвилі-вбивці — це звичайне природне явище. Але Світовий океан настільки великий, що переважна більшість таких об'єктів просто не фіксується.
Наразі ШІ-моніторинг хвиль-убивць доступний для метеорологічних служб, а капітани понад 50 тисяч суден світового торговельного флоту можуть вносити корективи в маршрут, покладаючись на отриману інформацію.
Принагідно під час дослідження були зроблені відкриття щодо природи океанічних хвиль загалом. Ці дані значно розширили уявлення про океан і зробили судноплавство безпечнішим.
