Найкращі моделі продажу токенів через ICO

ICO еволюціонували, кожен новий токенсейл ставав покращеною версією попереднього. Саме в такому контексті почали з'являтись різновиди моделей продажу токенів через ICO.

Розуміння цих моделей потрібне як фаундерам проєкту, так і нінвесторам. Для перших — це можливість ефективно залучати кошти, а для других — розуміти перспективи вартості активу.

Ми підготували перелік кращих моделей продажу токенів через ICO, а також розглянули приклади їх реалізації.

Голландський аукціон — це модель продажу токенів через ICO, за якої ціна активу зменшується від стартової до резервної. Аукціон триває доти, доки не будуть викуплені всі токени або не закінчиться період дії ICO.

Інвестори роблять ставки на купівлю певної кількості токенів за визначено ціною. Потім ці ставки сортуються за зменшенням, де остання ціна у списку стає фактичною вартістю активу. Інвестори отримують зазначену раніше кількість токенів, а різниця у вартості компенсується.

Ідея голландських аукціонів полягає у протидії монополії. Великим учасникам ринку невигідно купувати більшу частину токенів на початку ICO, оскільки вони не можуть оцінити "справедливу" вартість активу. У такому випадку вони не знайдуть інвесторів, які будуть готові викупити їхні активи і, ймовірно, зазнають збитків.

Одне з рішень голландських аукціонів — Liquidity Bootstrapping Pools компанії Balancer. Механізм працює за принципом AMM і є справедливим та ефективним рішенням для запуску нового токена.

Algorand — один із найбільших ICO, що були проведені за принципом голландських аукціонів. Стартова ціна токена склала $10 і зрештою знизилася до $2,4. У процесі сейлу було продано 25 млн токенів, що дозволило проєкту залучити $60 млн інвестицій.

Зворотний голландський аукціон — це модель продажу токенів із фіксованою кількістю зібраних коштів. Крім того, кількість пропозиції токенів залежить від часу завершення сейлу. Чим пізніше завершиться ICO, тим більше токенів буде розподілено між інвесторами і тим меншою буде вартість 1 токена.

Ідея полягає в тому, щоб купити актив за очікуваною "справедливою" вартістю. Тоді будь-який результат буде прийнятний для інвестора. Однак страх упущеної вигоди може змусити учасників ICO скуповувати актив на самому початку, створюючи ризик його завершення. Один із прикладів — Gnosis.

Продаж GNO був обмежений сумою $12,5 млн. Частка доступних для інвесторів токенів залежала від часу їх купівлі: у перший день — 5%, у другий — 10% тощо. Через страх упустити вигоду продажі закінчилися за кілька годин після старту. Зрештою 5% GNO опинились у руках інвесторів, а решта 95% — у команди.

Чесний запуск — це модель продажу токенів, яка пропонує можливість купівлі в один і той самий час, за однією і тією ж ціною однакової кількості токенів усім учасникам ICO. Найчастіше зустрічається на централізованих біржах та лаунчпадах.

Інвестори отримують можливість купівлі токенів випадково або внаслідок виконання якихось дій. Наприклад, для участі в ICO на централізованих біржах, так званих IEO (Initial Exchange Offering), вам необхідно мати на балансі певну кількість токенів біржі.

Перевага такої моделі — відсутність монополії з боку великих гравців. Однак через створення численних фейкових акаунтів, великі та недобросовісні інвестори все одно можуть отримати алокації (можливість купівлі токенів) на більшу частину пропозиції.

Приклади вирішення цієї ситуації:

Одні з недавніх IEO — JovJou і Scamfari — були проведені на централізованій біржі WhiteBit. Для отримання алокації учасники мали холдити монети WBT. Проєкти зібрали інвестиції у розмірі $0,5 млн та $1 млн відповідно.

Ідея такої моделі полягає у відсутності будь-яких обмежень щодо вартості та кількості токенів, які купуються. Єдиний можливий ліміт — це період дії ICO. Особливість моделі — надання інвесторам простору для визначення “справедливої” вартості. Один із найбільших прикладів — ICO Ethereum у 2014 році.

ICO тривало 42 дні, протягом яких було розпродано понад 60 млн ETH. Токени можна було купити за BTC. Перші 14 днів ціна була 2000 ETH за 1 BTC, проте потім вона лінійно зросла і зупинилася на позначці 1337 ETH.

Модель продажу токенів через ICO, за якої компанія встановлює ліміт зібраних коштів з можливістю тимчасового перевищення. Після завершення токенсейлу смартконтракт розраховує частку кожного інвестора та надає пропорційну кількість токенів відносно встановленого ліміту. Різниця між початковим депозитом та фактичною сумою купівлі повертається.

У випадку з динамічною стелею проєкт встановлює ліміт на максимальну суму однієї транзакції. Інвестори мають платити комісію за купівлю, тому придбання великої кількості токенів може стати економічно невигідним.

Кожна з вищезгаданих моделей продажу токенів має свої плюси і мінуси. Важко виділити найкращу з них, оскільки вибір відповідної моделі залежить від цілей проєкту та майданчика, на якому проводять ICO.

Поточні ICO створюють простір для поліпшення кожної моделі або створення нових. Тому пошук найкращої — це, мабуть, ще одна невирішена проблема блокчейну.