Хардфорк блокчейну: навіщо розділяти мережу на два ланцюжки?
Хард форк — оновлення коду блокчейну, що призводить до розгалуження мережі на кілька незалежних ланцюжків. Коли використовують цей інструмент, які приклади хард форків є показовими та що таке софт форк? Читайте новий матеріал, щоб отримати відповіді на ці запитання.
Що таке хардфорк?
Технологія блокчейну дуже гнучка і за своєю природою схильна до трансформацій різного характеру. Прогрес, що досягається ніколи не є кінцевим і в процесі експлуатації можуть знадобитися покращення та перетворення. Тому у сфері існує таке поняття, як «форк», запозичене із програмування. Fork у перекладі з англійської означає вилку. Так називають оновлення, внесені до відкритого коду програми. Вони утворюють відгалуження у протоколі.
Хардфорк – це кардинальна зміна коду, яка передбачає поділ блокчейну на дві незалежні вилки. Після такої модифікації два ланцюжки блоків працюють паралельно: мають різні протоколи, які відповідають за створення певних параметрів функціонування, умов майнінгу, транзакцій та інших особливостей. Таким чином, порушується сумісність і майбутні активності в одній із мереж не відображатимуться на іншій.
Чому відбувається поділ блокчейнів?
Для хардфорку існує безліч причин:
• розбіжності розробників щодо того, як має розвиватися проект;
• хакерські атаки;
• впровадження нових функцій;
• покращення масштабованості, безпеки;
• створення нової криптовалюти;
• випадково через баги;
Як показує практика, засновники криптовалют можуть бути незгодними один з одним у тому, що потрібно змінити для вдосконалення їхнього проекту. Тоді доводиться йти на створення окремої гілки блокчейну та організацію на її основі нової монети.
Важлива особливість хардфорку виражена у його здатності скасовувати згубні для спільноти транзакції, пов’язані зі зломами або втратою коштів. Щоб запобігти такому повороту подій, блокчейн-розробникам необхідно постійно покращувати його функції, підвищувати рівень безпеки, працювати зі стабільністю та масштабованістю. Іноді для цього можуть знадобитися кардинальні модифікації протоколу.
Хардфорк допомагає виправляти помилки у початковому коді, а може сам бути небажаним багом. Коли зміни відбуваються навмисно та обдумано, вони позитивно впливають на майнінг, швидкість транзакцій та інші характеристики блокчейну.
Приклади хардфорків
Bitcoin hard fork
У 2017 році багато хто в біткоїн-криптоспільноті був категорично проти збільшення блоку до 8 мб для прискорення транзакцій. В результаті прихильники розширення вирішили провести хардфорк. Так з’явилася криптовалюта Bitcoin Cash (BCH), яка надалі проводила власні розгалуження для утворення Bitcoin Cash ABC (BTCA), Bitcoin SV (BSV) та Bitcoin Cash Node (BCHN).
Ethereum hard fork
Хардфорк Ethereum пройшов після того, як 2016 року основну мережу, яку тепер називають Ethereum Classic, зламали на 150 млн доларів. Для повернення капіталу довелося впровадити новий ланцюжок, який скасував шахрайську операцію.
Ще один конфуз, пов’язаний з хардфорком Ethereum, стався у 2020 році. Тоді розробники мережі провели несподіване розгалуження мережі та не донесли цієї інформації до всіх своїх клієнтів. У результаті дехто зіткнувся з проблемами через те, що використовував неоновлений блокчейн.
Софт форк VS Хардфорк
Якщо хардфорк – це утворення нової незалежної гілки блокчейну, яка несумісна з попередньою версією, то софт форк – це просто оновлення існуючої мережі, яка продовжує підтримувати старі блоки транзакцій та працювати з нещодавно оновленим протоколом.
Коли використовують софт форк, блокчейн приймає нові правила роботи, зберігаючи при цьому попередні умови. Виходить кілька вилок з різним набором характеристик однієї мережі.
Яскравим прикладом успішного оновлення протоколу є Segregated Witness (SegWit), яке провели в ланцюжку блоків Bitcoin у 2015 році. До цього софт форку вартість транзакції могла становити 30 доларів, при цьому відбувалася вона дуже повільно. Суть оновлення полягала в тому, щоб збільшити розмір блоку з 1 Мб до 4 Мб. Для цього потрібно було видалити дані підписів у транзакціях, які, як з’ясувалося, займали близько 65% місця. Коли пропускна здатність збільшилася, основний блокчейн приймав і нові блоки по 4 мб, і старі по 1 мб.
Обидва види форків потрібні для того, щоб вносити корисні зміни до блокчейну та коду криптовалют. Їхня відмінність полягає лише в кінцевому результаті, а цілі вони переслідують одні й ті ж – удосконалити роботу з криптоактивами.
Хардфорк та софт форк – це корисні інструменти, які допомагають забезпечувати довговічність та актуальність блокчейну, вирішують проблеми безпеки та покращують взаємодію з криптовалютами. Їх використовують, щоб перетворити децентралізовану систему залежно від потреб того чи іншого проекту.
