ChatGPT написав продовження серії книг «Пісня льоду та полум’я»
Розробник Ліам Суейн використав ChatGPT, щоб створити продовження книжкової серії «Пісня льоду та полум’я» від Джорджа Р. Р. Мартіна, яка відома за серіалом «Гра престолів».
Після запуску популярного чат-бота деякі користувачі стикнулися з труднощами у роботі з великими літературними текстами. ChatGPT демонстрував незадовільні результати під час спроб створити довгі сюжетні лінії або використовувати багато персонажів. Це не дозволяло творчим людям прийняти нову технологію. Проте мовні моделі постійно розвиваються, тож Ліам вирішив провести власне дослідження та перевірити, наскільки змінилися можливості штучного інтелекту у літературі.
Для цього розробник згенерував одразу два романи: «Вітри зими» і «Сон про весну». Спочатку, за допомогою певних підказок, Ліам створив 45 схематичних нарисів основних моментів сюжету, які потім знову відправив у ChatGPT, щоб отримати більш детальний опис. Після цього він використав їх як основу для роботи штучного інтелекту, який отримав завдання перетворити кожен пункт зі списку на окрему сцену та пов’язати їх між собою.
Романи виявилися практично такого самого розміру, як оригінальні твори. Будь-яка людина може прочитати ці книги або ознайомитися з головними фрагментами тексту. Деякі західні журналісти позитивно оцінили виконану штучним інтелектом роботу, зазначивши вміння чат-бота вибудовувати цікаві сюжетні повороти та вміло використовувати персонажів.
Наприклад, один другорядний герой різко зникає, а потім з’являється лише через десятки розділів. Це вказує на здатність ChatGPT тривалий час зберігати інформацію та застосовувати її за необхідності для поновлення сюжетної лінії. До того ж штучний інтелект абсолютно не впорався з несподіваними вбивствами, які характерні цій серії романів. Створивши дві повноцінні книги, чат-бот так і не наважився на вбивство ключового персонажа, незважаючи на велику кількість підказок та стилістику тексту.
Виходить, що тепер штучний інтелект надає письменникам більше можливостей для виявлення помилок і опрацювання сюжету. Однак головною проблемою все одно залишається нездатність мовних моделей ухвалювати нестандартні рішення. Більшість авторів дотримується певних шаблонів, а це означає, що штучний інтелект отримує обмеження ще на етапі навчання моделі. Подібної думки дотримується і автор дослідження, який висловлюється доволі оптимістично щодо майбутнього письменників:
«На цей момент штучний інтелект може робити тільки те, що найчастіше зустрічається, а значить йому важко створювати історії не за правилами. На мій подив, я більше, ніж до початку цього проєкту, переконаний у тому, що письменників, які приймають творчі та несподівані рішення, замінити неможливо».
