Особливості регулювання криптовалют у Нідерландах

Нідерланди були серед перших європейських країн, які ввели в дію Директиву про боротьбу з відмиванням грошей (AMLD5). Це сталося у 2019 році, коли уряд вніс поправки до Закону про запобігання відмиванню грошей та фінансуванню тероризму (Wwft). Так регулятори вивели криптовалюти із сірої правової зони та почали вимагати від постачальників віртуальних активів дотримання низки умов, щоб мати право вести бізнес у цій юрисдикції.

Усі криптобіржі, власники кастодіальних гаманців та цифрові стартапи, які бажають працювати з громадянами країни, мають стати на облік в Національному банку Нідерландів (DNB), який є основним наглядовим органом держави. Така реєстрація заміняє звичне ліцензування, коштує лише €5000 і відбувається доволі швидко (60 днів).

На відміну від стандартної криптоліцензії, яка видається на обумовлений термін та потребує продовження, реєстрація є безстроковою.

Але компанії, що зареєструвалися, перебувають під таким самим безстроковим наглядом голландського регулятора.

Щодо криптовалют, то у Нідерландах вони не є ні платіжним засобом, ні цінними паперами. Регулятори вирішили не витрачати час на визначення їх правового статусу, а вважати їх капітальними активами та оподатковувати як багатство. Можливо, тут чекають, коли Європейська комісія ухвалить спільне для ЄС рішення, яке буде підтримане голландським урядом.

Єдиний виняток зроблено для ICO, що підпадає під дію Закону про фінансовий нагляд та регулюється Управлінням фінансових ринків (AFM). Але, починаючи з 2020 року, жодне ICO в цій країні проведене не було.

У Нідерландах діє незвичайна податкова система, яка ділить будь-який отриманий фізичною особою дохід на три типи, які називаються комірками (boxes):

1.   Доходи від роботи за наймом, на фрілансі, а також від хобі, приватного бізнесу та здачі власного житла в оренду.

2.   Дохід від продажу акцій та цінних паперів.

3.   Дохід від заощаджень та інвестицій, включно з накопичувальними рахунками.

Криптодоходи можуть враховуватися за першим чи третім типом, залежно від виду діяльності. І це є серйозною проблемою, тому що перший оподатковується за прогресивною ставкою (від 36% до 50%), а третій — за фіксованою (31%).

До того ж ставка доходу першого типу ще залежить від того, чи є його отримання постійним заробітком (приватним бізнесом) чи хобі.

І щоб податковий інспектор міг розібратися в цьому, потрібно надати докладну інформацію, яка включає:

Але, навіть якщо ви впораєтеся з відповідями на ці питання, ще факт, що вони виявляться переконливими та вичерпними для податкових органів. Право вирішувати, чим є торгівля на біржі — бізнесом чи захопленням — має лише податковий інспектор. І в цьому випадку рішення може бути хоч і суб’єктивним, але незаперечним.

Інспектора не цікавитимуть нюанси про бичачий і ведмежий ринок, і він не вислуховуватиме пояснення, чому торік торгівля велася щодня і дохід становив умовно €75 000, а цього року трейдер проводив операції раз на тиждень і отримав збиток у €3000.

Така сама проблема і з оподаткуванням майнінгу. Майнер повинен довести, що використовує обчислювальну потужність свого обладнання як захоплення і не отримує стабільного прибутку. Тоді він заплатить лише 31% від чистої вартості видобутих (і непроданих) монет. В іншому випадку доходи майнера будуть розцінені як бізнес, додані до вартості його майна, придбаного у звітному році, та оподатковуватимуться як багатство (49,5%).

Такі складні квести із заповненням декларацій призвели до того, що фізичні особи усіма правдами і неправдами намагаються знизити свій криптовалютний прибуток до рівня неоподатковуваного мінімуму. У Нідерландах він становить €50 000 на рік.