Модель DAICO як альтернатива ICO

Модель її роботи багато в чому схожа з ICO, яка так само допомагає отримати гроші на розвиток проєкту без використання традиційного краудфандингу. Принципова відмінність полягає в тому, що зібрані кошти не надходять до фаундерів, а контролюються токенхолдерами (інвесторами).

1. Щоб запустити DAICO, команда розробників створює смартконтракт, який проходить обов'язковий незалежний аудит із подальшою відкритою публікацією всіх умов, що містяться в ньому: права творців контракту та інвесторів, цільова сума збору, ціна та кількість емітованих токенів, мінімальний і максимальний внесок, тривалість кампанії тощо.
2. Інвестори відправляють криптовалюту (наприклад, ETH) на адресу смартконтракту в обмін на токени проєкту. 
3. Власники токенів автоматично отримують право брати участь у вирішенні питань щодо використання зібраних коштів. Один мінімальний внесок дорівнює одному голосу.
4. Якщо заявлену у смартконтракті цільову суму зібрати не вдається, то всі кошти повертаються на гаманці інвесторів. 
5. Для того, щоб спрямувати інвестиції на якісь цілі, фаундери мають отримати згоду від усіх учасників DAICO і провести відкрите голосування на блокчейні. 
6. Поки процес голосування не завершено, всі кошти зберігаються у смартконтракті.
7. Після визначення цілей і обмежень щодо використання інвестицій, токенхолдери отримують можливість продавати отримані активи.

У моделі DAICO діють закони самоврядування, до того ж вона не має центрального органу, що може її контролювати. На рівні смартконтракту прописується умова, за якої жоден інвестор не може отримати “контрольний пакет токенів”, що давав би йому понад половину голосів. Крім того, якщо інвестори вирішать припинити роботу проєкту і повідомлять про це, смартконтракт розцінюватиме таку ситуацію як невиконання заданих умов. Тож усі кошти повернуться до вкладників, а токени, що належать розробникам, будуть спалені.

Наразі DAICO є найбільш демократичною моделлю зі збору коштів. Вона не потребує посередників, знижує транзакційні витрати і збільшує прозорість.

DAICO керується смартконтрактом, що забезпечує його автономність і безперебійну роботу.

Такий децентралізований краудфандинг приваблює інвесторів, котрі віддають перевагу безпосередній участі в розвитку проєктів, у які вкладають кошти. Саме в цьому криється ще одна принципова різниця між DAICO та іншими популярними моделями раннього інвестування (ICO, IDO, IEO, SHO тощо), де учасники переслідують іншу мету — придбати актив за найнижчою ціною.

1. Складна розробка та реалізація. Запуск смартконтракту з великою кількістю умов і можливістю його модифікувати потребує спеціального девелоперського досвіду. 
2. Ризики безпеки. Смартконтракти можуть бути уразливими до хакерських атак.
3. Регуляторна невизначеність. Поки незрозуміло, як органи контролю розглядатимуть DAICO. Це створює додаткову невизначеність для інвесторів.

Наразі існує не так багато проєктів, які можуть похвалитися тим, що провели процес залучення стороннього фінансування по-справжньому децентралізовано. Проблема полягає ще й у тому, що самі інвестори зазвичай вважають за краще використовувати більш традиційні алгоритми (ICO або IDO).

Moloch DAO використав модель DAICO для збору коштів у 2019 році. Суму збору не розголошували. На сайті проєкту зазначено: «Учасники інвестують з єдиним наміром: віддати кошти на фінансування інфраструктури Ethereum як найбільшого цифрового суспільного блага».

Можна сказати, що DAICO на нинішньому етапі свого розвитку варто розглядати швидше як фандрайзинг, ніж як стратегію інвестування.