DeFi vs CeFi
Операції з цифровими активами через централізовані платформи зі зручним інтерфейсом та сервісами чи без посередників, але з аскетичним набором функцій некастодіальних гаманців — дилема, з якою змушені й нині стикатися усі інвестори чи трейдери, що мають справу з криптовалютами.
Окрім суто технічного складника, тут ще й точиться боротьба двох філософій: незручно, але належить тобі, та дуже зручно, але тобі не належить. Все це нагадує вибір головного героя з фільму «Матриця» між синьою та червоною пігулками…
Ти обираєш DeFi чи CeFi? (Кадр із фільму «Матриця»)
Перші криптовалюти, зокрема біткоїн, створювалися для повного усунення різних фінансових посередників. Комерційні банки ставали зайвими у сфері цифрових р2р-переказів та кредитно-фінансових послуг, а центральні банки втрачали монополію на емісію грошей, яка у світі цифрових активів мала максимально демократичну концепцію і належала криптоком’юніті. Для переказу активів розробники пропонували користуватися некастодіальними гаманцями, приватні ключі до яких зберігалися лише у власників. Ймовірно, саме тоді з’явився вислів, поширений серед криптанів: у кого ключі, у того й активи.
Проте після появи перших централізованих криптобірж (CEX), на початку нульових, була запропонована інша концепція — CeFi. Централізовані торгові платформи пропонували трейдерам завести свої криптоактиви на кастодіальні біржові гаманці (в такому разі приватними ключами вже володіла біржа), а натомість отримати зручний торговий термінал, користування індикаторами та інструментами технічного аналізу (ТА), доступ до аналітики та купу інших трейдерських бонусів, зокрема й можливість працювати з фіатними валютами. Так CEX-платформи пропонували більш зручний сервіс, отримати який було можливо, якщо поступаєшся певними принципами децентралізації.
Згодом напрямок DeFi значно поповнився децентралізованими біржами (DEX), смартконтрактами, апаратними та холодними некастодіальними гаманцями, а також різними лендинговими протоколами з функцією децентралізованого кредитування та отримання пасивного прибутку від стейкінгу, фармінгу чи криптовалютних заощаджень. Практично все те саме, що пропонували банки, стало доступним у середовищі децентралізованих фінансових сервісів та застосунків (dApps).
CeFi ж приваблювала солідним набором сервісів та опцій. Відчуваючи наступ DEX, CEX-біржі почали пропонувати ті самі DeFi-сервіси через власні платформи, аби не втрачати користувачів. Дійшло навіть до створення окремих DEX-майданчиків під брендом материнської CEX-біржі — централізовані платформи були готові на все, аби пропонувати усі можливі на криптовалютному ринку послуги у пакеті «All-in-one». Але головне, що вони мали, — це високу ліквідність та біржові стакани, вщент заповнені ордерами на різних цінових діапазонах.
Дві моделі — один шлях?
І DeFi, і CeFi мають свої переваги, вони готові битися за клієнта на двох фронтах однієї війни — проти несправедливої фінансово-банківської системи з високими комісіями, обмеженнями та заборонами. І кожна модель має право на існування та своїх прихильників.
Моделі DeFi та CeFi
DeFi пропонує для власників цифрових активів приголомшливу прозорість, відкритість та доступність фінансових сервісів разом із достатньою функціональністю. Проте вона ще й близько не узгоджується із загальною функціональністю, запропонованою CeFi. Але це поки що...
Ринок CeFi, як завжди, більший та ліквідніший, але DeFi наступає на п’яти і зростає просто шаленими темпами (особливо після краху CEX-біржі FTX). Підтримка фіатних валют залишається однією з ключових конкурентних переваг, якої не вистачає DeFi, щоб залучити більше користувачів.
DeFi містить децентралізовані протоколи, платформи та фінансові послуги, що є альтернативою тим сервісам, які існують у традиційній фінансовій сфері, представленій банками, кредитно-ощадними спілками, системами готівкових грошових переказів та державними фінансовими установами. Сфера CeFi — це своєрідна проміжна ланка між класичними фінансами та DeFi, що пропонує централізовані платформи для поєднання традиційних банківських сервісів з новою економікою цифрових активів. Вона орієнтована насамперед на користувачів, які ще не готові відмовитись від фіатних валют.
Попри те, що обидві концепції кинули виклик класичній фінансово-банківській індустрії, вони багато в чому відрізняються одна від одної та мають різні місії, хоча й прагнуть в єдиному тандемі наблизити еру децентралізованих фінансів та цифрових грошей.
Переваги та недоліки обох моделей
Децентралізовані фінанси виникли внаслідок гострої потреби надання повного спектра фінансових послуг користувачам цифрових активів, базуючись на принципах повної децентралізації та відсутності будь-яких посередників, як і заповідав Сатоші Накамото.
На відміну від багатьох рішень CeFi та традиційних фінансів, платформи та протоколи DeFi повністю вільні від будь-яких обмежень. Це означає, що жодна централізована організація (чи регулятор) не в змозі вирішувати, хто має чи не має права використовувати цю платформу або її сервіси. Такий підхід гарантує відкритість DeFi-сервісів для всіх охочих, навіть без необхідності проходити процедуру KYC.
Оскільки скористатися цими платформами може будь-хто за наявності гаманця для цифрових активів, вони є більш доступною альтернативою банкам, кредитним спілкам, грошовим ринкам та іншим традиційним фінансовим платформам. Саме DeFi надають доступ до фінансових сервісів тим, хто не має змоги отримати класичні банківські послуги через вікові обмеження, поганий кредитний рейтинг чи його відсутність.
Сервіси DeFi створюють на відомих блокчейн-платформах у форматі децентралізованих застосунків (dApps). У переважній більшості випадків dApps базуються на відкритому вихідному коді, що дає змогу будь-кому провести аудит як коду, на якому засновані смартконтракти цього рішення, так і транзакцій, які опрацьовуються. Окрім цього, відомі аудиторсько-консалтингові компанії регулярно надають звіти про рівень безпеки таких рішень.
Токенізовані на DeFi-платформах активи можуть вільно продаватись на відкритому ринку. Зазвичай користувачі можуть робити з цими активами все, що забажають, якщо вони не заблоковані чи не заморожені на певний термін.
Як зазначалося раніше, DeFi-сектор прагне надати користувачам можливість керувати своїми грошима самостійно, не покладаючись на фінансових посередників. З одного боку, це — свобода, але з іншого, — певні ризики. DeFi-рішення зазнають хакерських атак навіть більше, ніж CеFi, де рівень захисту значно вищий завдяки створенню організаційної структури, рівня захисту та бізнес-процесів, як у великих софтверних компаніях чи банках.
З DeFi користувачі повністю відповідальні за те, що відбувається з їхніми активами. Втрата приватних ключів чи перекази монет на помилкові адреси гаманців — дві найпоширеніші причини, через які криптоінвестори можуть втратити свої активи. Однак, коли йдеться про CeFi, фінансовий посередник зазвичай має змогу застосувати механізми захисту користувачів від фінансових втрат. Наприклад, практикують арбітраж або, в деяких випадках, як під час р2р-переказів, використовують систему повернення коштів, яка є гарантом виправлення помилок чи недопущення шахрайських дій.
Різні DeFi-платформи надають користувачам багато корисних функцій і можливостей для заробітку. Але існує й безліч проєктів, що не мають жодної реальної цінності чи є відвертим скамом. CeFi-платформами зазвичай керують публічні особи та зареєстровані компанії, які можуть бути притягнуті до відповідальності. Але користувачі, які постраждали від тіньових схем у шахрайських DeFi-проєктах, фактично не мають змоги звернутися до суду.
Також частина децентралізованих платформ перебуває у невизначеному правовому статусі, оскільки вони можуть надавати користувачам доступ до послуг, які підпадають під заборону чи пильне регулювання в окремих юрисдикціях. Це є певним стоп-фактором для тих користувачів, які прагнуть грати за правилами.
Висновки
Наразі сектор CeFi значно перевершує DeFi як за кількістю користувачів, так і за загальним обсягом ринку та ліквідністю, здебільшого має кращу репутацію та відгуки від користувачів. Причина в тому, що великі централізовані криптобіржі вже багато років розробляють та вдосконалюють інтуїтивно зрозумілі користувачам інтерфейси, а також пропонують функціонал та інструментарій, який відсутній у DeFi. Це стосується можливості безпосереднього використання фіатних валют, як-от долар США (USD) чи євро (EUR), або навіть отримання верифікованими користувачами CEX-біржі цифрового громадянства певних країн, про що ми вже писали раніше.
CeFi також більш звичні для користувачів, оскільки CEX-біржі пропонують послуги кастодіана (зберігача активів). Це спрощує життя новачкам та допомагає їм уникнути певних ризиків, які можуть виникнути у разі втрати пароля, seed-фрази чи приватного ключа, як це нерідко трапляється під час використання некастодіальних гаманців чи сервісів для доступу до ринку DeFi. CeFi-інвестори мають змогу усі проблемні питання позитивно розв’язати через службу підтримки CEX-біржі.
Проте останніми роками індустрія DeFi розвивається шаленими темпами. Регулярно з’являються нові, більш інноваційні, просунуті DEX-платформи та сервіси. Так крок за кроком розрив між можливостями CeFi та DeFi скорочується. І хто знає, на чию користь буде баланс через п’ять років…