Чи потрібна українській економіці цифрова валюта НБУ E-гривня?

28 листопада Національний банк України вкотре презентував проект концепції Е-гривні – цифрових грошей НБУ (CBDC). Чому вкотре? Тому що це вже третя чи четверта спроба дати поштовх реалізації проекту CBDC в Україні. 

Перша відбулася перед стартом пілоту Е-гривні у 2018 році, друга – після його завершення у 2019 році, де проекту наказали «дозрівати» до настання більш сприятливого часу для впровадження. Анонс ще одного пілоту відбувся у 2021 році, коли в Мінцифрі вирішили «оживити» призабутий проект Е-гривні та оголосили про тестування на блокчейні Stellar, що відбулися чомусь на майданчику Таскомбанку, а не НБУ. То були часи, коли Мінцифра та НБУ сперечались, хто з них буде регулятором сфери цифрових активів. Тоді переміг НБУ. І от маємо ще одну презентацію.

Офіційна позиція НБУ полягає у тому, що ключове призначення цифрової Е-гривні – ефективно виконувати всі функції грошей, доповнюючи готівкову та безготівкову форми вже емітованої фіатної гривні. Використання Е-гривні має бути зручним та доступним для всіх верств населення, юридичних осіб, державних органів, банків та небанківських фінансових установ.

Має бути – не значить буде! Адже у всіх верств населення та юридичних осіб досі не запитали, чи потрібний їм такий «зручний» інструмент і об’єктивно не пояснили, які реальні переваги вони отримають у порівнянні з використанням тієї ж безготівкової гривні.

Йдемо далі. Національний банк України наразі розглядає та опрацьовує такі можливі варіанти використання Е-гривні, від яких залежатимуть її дизайн та основні характеристики:

 1. Е-гривня для роздрібних безготівкових платежів із можливим функціоналом “програмованих” грошей – для здійснення цільових соціальних виплат, зниження державних видатків на адміністрування та контроль цільового використання коштів, а також використання технології смарт-контрактів для програмування різноманітної логіки розрахунків  залежно від настання тих чи інших обставин та фактів;

2. Е-гривня для використання у сфері, пов’язаній з обігом віртуальних активів (наприклад, для обміну, забезпечення випуску та інших операцій з віртуальними активами). Е-гривня може стати одним із ключових елементів якісного розвитку інфраструктури для ринку віртуальних активів в Україні;

3. Е-гривня для забезпечення можливості здійснення транскордонних платежів – забезпечить можливість здійснювати транскордонні платежі швидше, дешевше та прозоріше.

Стосовно першого варіанта використання E-гривні для роздрібних безготівкових платежів – тут постає питання доцільності такого підходу: навіщо вкладати величезні кошти у розбудову з нуля нової інфраструктури, коли понад двадцять років чудово функціонує платіжна інфраструктура, що побудована на базі технологій Visa та MasterCard?

Комерційні банки України десятиліттями інвестували мільярди гривень власних коштів у розбудову цієї інфраструктури. Вона складається з класичних та мобільних POS-терміналів, банкоматів, кіосків самообслуговування, мобільних додатків та eCommerce-платформ, що пройшли далеко не безкоштовну сертифікацію на відповідність стандарту PCI DSS тощо. А тепер лише уявіть – у післявоєнний час перед банками знову постане перспектива створювати з нуля нову інфраструктуру. Не думаємо, що під таку модернізацію НБУ виділить кошти. Це знову ляже тягарем на комерційні банки та мерчантів. Наразі під E-гривню немає нічого: ні гаманців у користувачів, ні термінального обладнання чи адаптованих САБ у банків, ні адаптованих касових систем у торговців чи рітейлерів.

Стосовно технології смарт-контрактів, то, беручи до уваги кількість зломів «розумних» угод протягом останніх п’яти років через «дірки» у коді, використовувати такі рішення буде дуже ризиковано. Ідея гарна, але, зважаючи на всі вразливості смарт-контрактів на будь-якому блокчейні, дуже небезпечна.

Ринок віртуальних активів існує з моменту створення біткоїна (вже 13 років). Він є децентралізованим, самодостатнім і саморегульованим, тому не потребує CBDC. Їх роль вже давно виконують стейблкоїни, які прив’язані до певних фіатних валют у співвідношенні 1:1. Користувачі вже звикли самостійно обирати з понад 100 різних стейблкоїнів чи десятків тисяч інших криптовалют саме той інструмент, що їм до вподоби. Тож нав’язування якоїсь однієї цифрової валюти ні до чого не призведе.

Стосовно використання Е-гривні у транскордонних переказах, то цей юзкейс сприймається швидше як жарт. Який сенс переказувати цифрову гривню у інші країни, де не існує інфраструктури для її використання? Кому треба буде цифровий формат неконвертованої валюти країни, що розвивається, з шаленими темпами девальвації? Хіба що емігранти, через ностальгію за Батьківщиною, ритуально триматимуть її на гаманцях, сприймаючи більше як фетиш, ніж цифрову валюту.

Що отримають користувачі, маючи Е-гривню на гаманцях? Лише тотальний контроль за усіма своїми транзакціями з боку Національного банку та податкової. Кожна транзакція потрапить до приватного блокчейну, який буде підконтрольний лише НБУ. Готівка зберігає певні функції анонімності, тоді як CBDC є інструментом боротьби з готівковим обігом. Водночас він посягає на свободи громадян, а рівень приватності переказів зводить до нуля.
 

До того ж, технічно будь-який гаманець може бути заблокований НБУ у лічені секунди з будь-якої причини. Це може стати дуже зручною опцією для різних корупційних схем та зловживання владними повноваженнями з боку державних чиновників. 

У деяких країнах, зокрема в Нідерландах, вже відбулися масові протести проти впровадження CBDC, що сприймаються населенням як порушення їх громадянських свобод та права на приватність.

У Великій Британії плани банку Англії щодо впровадження CBDC BritCoin у 2025 році також не знаходять підтримки у громадян.

Що отримають мерчанти? Необхідність організувати прийом цифрової гривні одночасно з її готівковою та безготівковою формою. А це потребує ще одного термінала чи принаймні додатку у смартфоні з гаманцем, який буде інтегрований з касовою системою. Звісно, треба буде доопрацювати ПО, переробити облік, перенавчити касирів та багато чого ще, не кажучи про наклейку лого Е-гривні біля кас та на вході у магазини. Дуже сумнівно, що під все це Кабмін чи НБУ виділить кошти.

Як не дивно, але Е-гривня створює певні ризики і для банківської системи, недовіра до якої серед громадян України протягом усіх років Незалежності завжди була високою. Монопольна емісія цифрової гривні дасть змогу НБУ впровадити ad-hoc кредитування та прийом депозитів у Е-гривні напряму, оминаючи комерційні банки, що суттєво зменшить процентні доходи та надходження дешевих ресурсів для останніх. Не факт, що так буде, але НБУ (суто технічно) отримає такий інструмент і в будь-який момент зможе його задіяти. Через більш високий рівень довіри до НБУ, ніж до комерційних банків, громадяни почнуть вкладати заощадження у Е-гривню, а не класичні банківські депозити. Такий сценарій має додаткові ризики для комерційних банків, які, окрім падіння доходів, можуть зіткнутися ще й з дефіцитом ліквідності та нестачею оборотних коштів.

Варто зауважити, що декілька доцільних юзкейсів для використання E-гривні таки існують. 

Перш за все, це дійсно ефективний інструмент для цільових соціальних виплат, субсидій чи допомоги малозабезпеченим верствам населення (G2P). Нецільове використання отриманих коштів з Е-гривнею стане неможливим.

Другий юзкейс - це ефективний інструмент боротьби з корупцією у державних органах. Необхідно усі виплати державним чиновникам здійснювати у Е-гривні і моніторити всі транзакції. Публічний блокчейн зробив би транзакційну звітність державних чиновників перед громадянами України та ЗМІ дійсно прозорою, а правоохоронним органам значно б спростив роботу.

Третій юзкейс, це інструмент для корпоративних платежів юридичних осіб (B2B), що пов’язані з державними тендерами. Е-гривня тоді б стала ідеальним доповненням до системи державних закупівель ProZorro. Підрядники, що після виграшу державного тендера за допомогою Е-гривні змогли б дійсно прозоро витрачати отримані кошти. Це був би ще один удар по корупції та практиці відкатів.           

Усі інші юзкейси мають незначну перспективу, щоб бути реально впровадженими у життя. Національному банку України варто прислухатися до думки народу та комплексно врахувати інтереси та потреби учасників ринків, а також потенційних користувачів для того, щоб Е-гривня не стала ще одним мертвонародженим проектом, як НПС «Простір».