Короткий, характерний домен, який добре запам’ятовується, замість довгої, негарної і складної ETH-адреси. Саме така ідея (плюс ще декілька цікавих та корисних можливостей) реалізована у децентралізованому сервісі доменних імен ENS.
Навіщо потрібен ENS?
Отже, перше – це зручність. Кожен власник криптовалютного гаманця може «застовпити» за собою кастомізовану адресу користувача формату Name[dot]Eth, до якої може бути прив’язана будь-яка інформація, що належить йому і записана у блокчейні. Це можуть бути NFT та будь-які інші цифрові активи.
Сьогодні такими доменами володіють не лише впливові інфлюєнсери типу Періс Хілтон та Віталіка Бутеріна, а й тисячі простих блокчейн-ентузіастів. Робиться це, звісно, не безкоштовно. А вартість ексклюзивних доменів може досягати кількох сотень ETH. Ну, приблизно як із «блатними» автомобільними номерами.
Друге – безпека. ENS функціонує на смарт-контрактах, тому при проведенні транзакцій практично виключені збої, затримки або помилки. Також розробники наголошують на високій стійкості ENS до цензури. Ну і переплутати адресу типу Vitalik.eth із якимось іншим банально важче.
Третє – вигода. Розкручені та комерціалізовані ENS-домени можуть мати великий попит на вторинному ринку, продаючись як звичайні NFT. На початку розвитку технології багато спекулянтів намагалися заробити на перепродажі яскравих ETH-імен.
Як працює ENS?
Все нове – добре забуте старе. Ethereum Name Service працює за тим самим принципом, що й DNS (Domain Name Service). Завдяки використанню DNS, користувач може отримати доступ до будь-якого сайту, знаючи лише його доменне ім’я, яке, по суті, є більш зручною формою IP-адреси. Потім DNS зіставить домен із закріпленою за ним адресою і надасть доступ до відповідної сторінки*
* До речі, саме цим принципом користуються хакери для фішингу. Якщо шахраям вдається сховати в доменному імені один неправильний або додатковий символ, користувач може бути введений в оману. Фейковий домен відправить його на фейкову сторінку, де активуються алгоритми, створені задля викрадення його персональних даних. І, у цьому сенсі, ENS виглядають набагато більш захищеними.
Різниця між ENS та DNS полягає лише в тому, що відбувається ідентифікація не веб-сайту, а інформації, записаної у NFT. Мабуть, найбільш ідеологічно схожа на ENS фінансова технологія, з якою ви напевно стикалися – це Apple Pay. Вашій бабусі досі може здаватися, що ви платите телефоном (хоча ми знаємо, що ви ще й з годинником розмовляєте ?)
Чому так дорого?
Чим коротший домен ENS – тим він дорожчий. Свіжий кейс, про який зараз усі люблять згадувати – адреса 000.eth, за яку було заплачено 300 ETH, що за актуальним курсом перевищувало $300,000. Хоча ця сума майже в 50 разів менша за рекордні приклади.
Також слід знати, що ENS функціонує як DAO (автономна децентралізована організація), тому тут практикуються аукціонні торги на ETH-імена, де користувачі можуть робити ставки, що змушує підсумкову ціну зростати до розміру кращої пропозиції.
Але правда полягає ще й у тому, що «звичайні» доменні імена є досить доступними. До того ж їх можна не купувати, а орендувати на один рік. Імідж «дорогих» ENS-домени отримали за рахунок резонансних та великих угод.
