Досліджуємо тріаду: ШІ, авторське право та плагіат
Чи є твір, створений штучним інтелектом, повноцінним мистецтвом? І як тоді трактувати авторське право на цей твір? Ці питання вже постають і перед розробниками, і перед юристами.
Все може бути мистецтвом, доки люди сприймають його як таке. Цінність будь-якого твору визначається лише суб’єктивним уявленням людини про те, що таке краса і гармонія. І абсолютно не важливо, що саме ми оцінюємо: текст, зображення, музику, скульптуру чи перфоманс, що поєднує декілька різнопланових об’єктів.
Ще два роки тому штучний інтелект асоціювався із технологіями, а не з творчим самовираженням. Але з’явилися платформи та застосунки на кшталт OpenAI або Midjourney, які вміють переробляти художній досвід та генерувати на замовлення щось, що може і має сприйматися як самостійний твір.
Стенфордська філософська енциклопедія визначає мистецтво як артефакт, створений для загального огляду, і як творчу переробку створеного раніше.
З цієї точки зору генеративна діяльність машини може бути зарахована до мистецтва, адже у визначенні жодним чином не обумовлена приналежність автора до Homo sapiens.
І це зумовлює запитання: а кого тоді можна називати автором твору? Машину, яка виконує роботу з генерації опцій, чи людину, яка задає бажані параметри та передає їх машині? Хто в цьому випадку творець: той, хто пропонує DeepDream намалювати Чанпена Чжао у скафандрі на білому коні в стилі Сальвадора Далі? Чи машина, яка втілює цей сюрреалізм на екрані?
І хто у цій ситуації займається плагіатом? ШІ, що обробляє сотні гігабайтів інформації, створеної іншими авторами, і потім створює з них текст чи картинку? А може, порушник авторського права той, хто потім використовує опрацьовані машиною результати чужої праці та чиїхось недоспаних ночей, видаючи їх за свої?
Приклад генеративного мистецтва. Джерело: deepdreamgenerator
Поки що ми не можемо дати відповідь на це запитання. Але вже зрозуміло, що людство стало на слизький шлях і має всі шанси впасти та боляче вдаритися об таке нематеріальне поняття, як етика.
Поки не існує ні чітких правил, ні напрацьованих практик, які можуть допомогти відповісти на це питання.
Але вже створено юридичний прецедент.
Бюро реєстрації авторських прав США двічі відхилило заявку щодо закріплення авторства на картину під назвою «Нещодавній вхід до раю». Заявником був творець застосунку Creativity Machine Стівен Талер. Він стверджував, що справжнім творцем картини є нейромережа і вимога людського авторства є неконституційною і не підтримується законом чи прецедентним правом.
Авторське право давало Талеру формальну підставу вважати всі створені за допомогою його застосунку роботи витворами мистецтва.
Основні аргументи для відмови у Бюро були такі:
1. Твір має бути створений автором-людиною, щоб відповідати юридичним та формальним вимогам захисту авторських прав.
2. Авторство людини є необхідною умовою для захисту авторських прав у Сполучених Штатах, ґрунтуючись на тексті закону, прецеденті Верховного суду та давній практиці Бюро реєстрації авторських прав.
3. Закон про авторське право захищає «оригінальні авторські твори», які є результатом творчого самовираження людини та зафіксовані на матеріальному носії.
4. Закон призначений для захисту результатів інтелектуальної праці, створеної людським розумом, тож Бюро не має повноважень змінити базові постулати законодавства.
Можливо, законодавство буде змінено, якщо розробники зможуть довести, що ПЗ, створене людиною, може вважатися повноправним творцем генеративного мистецтва, оскільки в його роботі велика частка людського інтелекту.
Тоді регуляторам доведеться доповнювати статті закону такими дивними поняттями, як наявність у автора почуття гумору, емпатії та співчуття.
Іншого виходу, судячи з динаміки процесу, у людської спільноти немає.
