Ще п'ять країн відмовились від CBDC

Нещодавно від планів щодо запуску CBDC у промислову експлуатацію після понад 14-місячного пілотного проєкту відмовилась Нігерія. За цей період цифровою валютою eNaira (таку назву має місцева CBDC) скористались лише 0,5% мешканців. Проєкт був визнаний провальним, урядовці Нігерії відмовились від подальшого впровадження CBDC і вирішили легалізувати в країні біткоїн та інші криптовалюти. Це рішення позитивно оцінили громадяни країни, які вже звикли користуватися криптовалютами, і саме тому зовсім не зацікавились CBDC. Про це ми вже писали раніше.

Окрім Нігерії, аналогічне рішення прийняли ще чотири країни.

Уряди та центральні банки більшості країн чомусь визначили CBDC як тренд для фінансово-банківської сфери (з якого дива?) і наче змагаються у викиданні на вітер коштів платників податків, всіляко прагнуть запустити нікому реально не потрібний інструмент. У той час, як центральні банки деяких країн, спираючись на результати пілотних випробувань, вирішили пригальмувати або взагалі закрити проєкти CBDC.

Такі рішення були зумовлені різними чинниками, тому що кожна країна має свої національні особливості та відмінності «ландшафту» фінансово-платіжної інфраструктури, менталітету громадян та сприйняття нових технологій, що впроваджуються під протекторатом держави. Саме тому представники урядів та центральних банків в інтерв’ю ЗМІ наводили зовсім різні аргументи щодо того, чому проєкт із впровадження CBDC не був успішний або, як виявилось, не особливо був потрібен взагалі.

Данія є одним із лідерів за кількістю безготівкових операцій. Її громадяни користуються готівко набато рідше, ніж в інших європейських країнах.

Ця скандинавська держава однією з перших зацікавилась перспективою випуску CBDC. Центральний банк Данії декларував прагнення запустити цифрову крону ще в 2016 році.

Але вже за рік він був змушений відкласти ідею. Фахівці зрозуміли, що це мало чим допоможе покращити платіжну інфраструктуру країни. У Данії вона вже й так достатньо розвинена, з наявними миттєвими B2B- та С2C-переказами. То чи варто щось змінювати?!

«Незрозуміло, які переваги може надати CBDC порівняно із вже існуючими в Данії платіжними рішеннями», — саме так у червні 2022 року озвучив свою позицію представник Danmarks Nationalbank у звіті стосовно CBDC. Центробанк вказував на необхідність додаткових витрат, пов’язаних із впровадженням цифрової валюти ЦБ та наявність можливих ризиків, а також не виключав проблем на етапі сприйняття цього інструменту, що не надає жодних істотних переваг громадянами. Але урядовці запевнили, що продовжать спостерігати за глобальним розвитком CBDC і не виключають повернення до цього проєкту у майбутньому, коли інші країни зможуть довести доцільність та ефективність такого впровадження.

Японія є третьою найбільшою економікою світу після Сполучених Штатів і Китаю, а також дуже лояльною до цифрових активів та криптовалют країною.

Центральний банк Японії (BOJ) опублікував у жовтні 2020 року своє бачення розвитку CBDC, а згодом, на початку 2021 року, вже розпочав тестування цифрової валюти, плануючи завершити першу пілотну фазу до березня 2022 року.

Однак вже з січня 2022 року до ЦБ Японії почали надходити пропозиції від громадськості з проханнями та аргументами не використовувати цифрову єну як інструмент монетарної політики країни, посилаючись на ризики для фінансової стабільності та інші фактори, що впливають на конкурентність ринку.

Розглянувши всі за та проти, у липні 2022 року ЦБ Японії опублікував звіт, у якому зазначив, що відмовляється від своїх планів щодо випуску CBDC, аргументуючи це рішення прихильністю населення до готівки та зростанням кількості відкритих банківських рахунків у Японії. Регулятор також вважає, що CBDC на вільному ринку має гармонічно доповнювати та співіснувати з різними платіжними інструментами, а не мати державних преференцій в порівнянні з іншими системами.

Нагадаємо, що наразі біткоїн та інші криптовалюти в Японії мають статус цифрового фінансового активу, тож усі торговці без обмежень приймають їх до оплати. Мабуть CBDC у цій схемі дійсно є зайвою.

Центральний банк Еквадору (Banco Central del Ecuador) ще в 2014 році офіційно оголосив про створення власної електронної валюти, відомої як dinero electrónico (DE). Основними чинниками впровадження DE було: підвищення фінансової інклюзії та прагнення центрального банку зменшити витрати на зберігання та транспортування значних обсягів готівкової фіатної валюти (наразі в Еквадорі функцію національної грошової одиниці виконує долар США).

Станом на лютий 2015 року Еквадору вдалося прийняти DE як функціональний платіжний засіб, що дає змогу зареєстрованим користувачам – громадянам Еквадору – здійснювати перекази коштів та керувати балансом DE через мобільний додаток в режимі реального часу. Зареєструватись у додатку та відкрити рахунок в DE було можливо за допомогою національного ідентифікаційного номера, а поповнення рахунку готівкою чи її зняття відбувалося  через створені по всій країні транзакційні центри.

В результаті цього експерименту цифрова валюта DE в Еквадорі проіснувала з 2014 по 2018 рік. Максимальна кількість користувачів CBDC становила 500 тис. осіб. Зважаючи на населення Еквадору у 17 мільйонів людей, виходить, що CBDC скористалось менше 3% громадян. Такі показники складно назвати вражаючими. 

Зрештою у березні 2018 року проєкт був згорнутий, за офіційною версією, через зміни у законодавстві, що скасували систему електронних грошей центрального банку. Але, вірогідніше за все, результати експерименту з CBDC не задовольнили урядовців, тож вони пішли на зміну законодавства, щоб не відповідати перед громадськістю за даремно витрачені на реалізацію цього проєкту кошти.  

Після відмови ЦБ Еквадору від підтримки цифрових грошей урядовці та банкіри цієї країни ставляться до теми CBDC зі значною долею скепсису. У серпні 2022 року Андрес Араус, колишній генеральний директор ЦБ Еквадору, попередив політиків та банкірів єврозони, що цифрове євро може потенційно порушувати не лише право громадян на конфіденційність переказів, але й самі принципи демократії. Мабуть, варто прислухатись до людини з практичним досвідом впровадження цифрової валюти центрального банку. 

У 2020 році центральний банк Фінляндії опублікував звіт під назвою «Уроки, отримані від впровадження першого в світі CBDC», в якому описана система смарт-карток Avant, створена ще в 1990-х роках. ЦБ Фінляндії вважає, що Avant — це не лише проєкт, який «слід вважати першою у світі реалізацією CBDC», але й єдиний на той час, що повноцінно функціонував в режимі промислової експлуатації, а не тестової, як цифровий юань в Китаї.

Проєкт, що запустили у 1993 році, базувався на смарт-картках, подібних до тих, які наразі вже широко використовують у більшості країн. «​​​​Ключова відмінність між Avant і системами CBDC, які розробляються сьогодні, полягає в тому, що для сучасних рішень CBDC картки відіграють опціональну роль та не є обов’язковим елементом. У Avant картки були основним компонентом рішення», – зазначається у звіті банку Фінляндії. Банк також припускає, що проєкт фактично є «роздрібною CBDC на основі токенів», якщо врахувати сучасну термінологію зі сфери цифрових активів.

Врешті-решт проєкт фізично застарів і був згорнутий у 2006 році, оскільки витрати на виготовлення однієї картки Avant вже почали перевищувати вартість звичайної дебетної банківської картки. Негативну роль також зіграли високі банківські комісії, які не сприяли значному розширенню аудиторії користувачів, у той час, як стандартні банківські картки, навіть з технологією EMV, мали значно нижчі комісії.

Проте картка Avant мала і деякі переваги, які були конкурентними не лише у порівнянні з дебетними картками того часу, а й з нинішніми рішеннями CBDC. За даними банку Фінляндії, система Avant надавала змогу користувачам здійснювати анонімні операції, оскільки такий функціонал закладався, щоб взагалі обходитись без відкриття або використання класичного банківського рахунку.

Існує ще багато прикладів відмови чи «заморозки» проєктів CBDC у різних країнах на невизначений час. Зважаючи на те, що жодний центральний банк не може похвалитися позитивним досвідом довготривалого функціонування CBDC в режимі повномасштабної промислової експлуатації, важливо було б врахувати досвід цих п’яти країн, що згорнули проєкти CBDC.  Усі вони зіткнулися із невдоволенням з боку користувачів, що вбачають у CBDC ознаки порушення своїх прав на конфіденційні операції та приватні перекази, а також зазіхання з боку держави на демократичні права та свободи своїх громадян. Це доводять низькі показники підтримки CBDC серед населення зазначених п’яти країн. Іншим центробанкам варто вивчити цей досвід та зробити з цього правильні висновки, щоб не ходити по тих самих «граблях”. 

Можливо, щоб не відмовлятися від проєкту, варто його і не починати. Наразі криптовалюти, включаючи стейблкоїни (що є прямими конкурентами державним CBDC), за своїми можливостями та відкритістю для громадян будь-якої країни відчутно випереджають будь-які цифрові валюти центральних банків. 

То чи варта гра свічок і даремно витрачених коштів платників податків, якщо результат і так апріорі відомий?