Білий хакер Гаммо: «Я завжди хотів жити нормальним життям»

Про хакера Гаммо не відомо нічого, навіть його справжнє ім’я. Нам пропонується повірити у те, що він розповідає про себе сам на Youtube-каналі Soft White Underbelly.

Хоча здається, що його історія більше нагадує сценарій до мильної опери, а сам Гаммо — штучно створений персонаж.

Гаммо, чоловік 40–45 років, який має зовнішність колишнього хіпі. Носить окуляри. Небагатослівний. Сором’язливий, часто зітхає і щиро посміхається, коли мова заходить про комп’ютери та кодування.

Хакер Гаммо розповідає, що народився у місті Джексонвіллі (штат Флорида) у сім’ї, яку зазвичай називають соціально незахищеною. Він мав двох братів, матір-алкоголічку і батька, який відбував термін у в’язниці. Мати померла, коли Гаммо було 12 років, і з того часу він навчався самостійно піклуватися про себе. Певний час брати жили по сім’ях своїх друзів, які теж ледь зводили кінці з кінцями. Потім старший брат почав працювати, тож молодші залишилися самі по собі.

За зізнанням Гаммо, перед смертю мати запитала його: «Як твої комп’ютерні заняття?» І він збрехав, сказавши, що все чудово. Насправді ж він давно їх покинув, але мав комп’ютер TRS-80 Model II.

У пошуках спілкування самотній хлопчик купив акустичний модем і підключився до інтернету, щоб знайомитися з іншими людьми.

Хакер Гаммо навчався кодувати самостійно, щоб виконати обіцянку, яку дав мамі, і вже у 14 років створив власну дошку оголошень у міській системі BBS (аналог форумів кінця 90-х років).

Там він познайомився з місцевими хакерами, які і навчили хлопця таких поганих речей, як фрикінг (безкоштовні телефонні дзвінки через старі нецифрові системи) і зламування ліній. Він продавав міжміські телефонні переговори за зниженою ціною. І робив це, звісно, щоб купити найнеобхідніше: їжу, одяг, шкільні підручники.

Завдяки старим телефонним лініям він забезпечив собі непогане існування і вже у 15 років пройшов курс навчання Bell&Howell Language Master. Навчився перепрограмовувати чипи в банківських картках, щоб використовувати їх у магазинах і банкоматах.

Після цього він міг отримати майже все, чого бажав.

Далі трюки для заробляння грошей полилися рікою: крадіжки газу на заправках за допомогою магніту, зламування електричних лічильників, викрадення файлів із чужих комп’ютерів.

Спілкування з групою хакерів зробило його сильнішим, хитрішим, успішнішим. Це єдине коло людей, де він не почувався зайвим, де отримував не лише слушні поради щодо виживання, а й визнання.

Такий собі американський Мауглі, якого виховала зграя хакерів.

Коли Гаммо виповнилося 16, він отримав права, кинув школу, купив блакитний Chevrolet Chevette, закинув у нього всі свої речі й подався з дому друзів у життя, сповнене небезпек та невизначеності.

Наступні кілька років він заробляв тим, що викрадав машини. Познайомився з дівчиною, одружився з нею та переїхав жити до дружини.

Доволі довго ідейний хакер намагався виправдати сподівання коханої. Він влаштувався на роботу: пакував продукти, розвозив замовлення, мив машини та займався бог зна чим, щоб тільки не повертатися до зламів і шахрайства.

Однак після народження доньки зрозумів, що далі так тривати не може. Йому треба забезпечувати родину, а не сидіти на шиї у батьків дружини. Гаммо знову дістав з горища комп’ютер та почав вивчати нові мови програмування.

У 1992 році Гаммо опинився на Chaos Communication Congress (всесвітньому конгресі хакерів у Німеччині). Там він дізнався про технологію смарт-карт, за допомогою якої можна отримувати доступ до телевізійних та телефонних систем.

Разом зі своїм другом створив кілька схожих екземплярів та зламав американську цифрову супутникову систему DirecTV, отримавши можливість безкоштовно дивитися супутникове телебачення. Він поставив виготовлення таких карток на потік і почав їх продавати.

Продаж спеціальної програми зі зламу супутникових даних приніс йому чистий дохід у $10 млн. Але весь цей час він продовжував удавати законослухняного сім’янина і працював у компанії з чищення килимів.

Гаммо заарештували за злам DirecTV, конфіскували все зароблене і запропонували замість тривалого ув’язнення роботу консультанта в NDC — найбільшій американській компанії з інтеграції цифрового телебачення. Він обійняв посаду головного спеціаліста з боротьби з піратством і паралельно займався безпекою урядових сайтів.

Хакер Гаммо щосили намагався застосувати свою майстерність на благі цілі, щоб стати білим хакером, хорошим хлопцем.

Справи пішли настільки добре, що йому запропонували місце директора з кібербезпеки у великій американській компанії, а потім і відповідати за цифрову безпеку Чиказької товарної біржі.

Саме тут, занурившись у світ фінансів, хакер Гаммо дізнався про біткоїн.

Перші 5000 біткоїнів Гаммо намайнив на комп’ютері iMac. Потім захопився і до 2013 року зібрав комплект із чотирьох комп’ютерів, які допомогли йому видобути понад 80 000 BTC за півтора року.

Свою пристрасть він пояснив тим, що біткоїн — це гроші таких самих «ботаніків», як і він. Отже, у нього їх має бути багато.

У Гаммо їх тепер справді багато. Дивлячись в очі глядачам, головний герой тихо повідомляє, що він є власником BTC на суму $7 млрд.

Якщо це справді так, то він перебуває у третій сотні найбагатших людей світу.

Головний герой не радіє грошам. Він не збирається їх якось використовувати. Хакер Гаммо заявляє, що хоче жити звичайним життям американського обивателя. Тому не збирається витрачати свою криптовалюту. І взагалі волів би забути про цей капітал.

Його цілком влаштовує посада віцепрезидента з ІТ у SMG Media, а також робота в галузі кібербезпеки в Міністерстві енергетики та навколишнього середовища, Duck Creek Technologies, Olenick та CME Group.

Якщо все це не легенда, то ми дізналися, що ще один біткоїн-гаманець втрачений для світу назавжди. Хоча б тому, що у героя історії навіть не виникла думка віддати ці гроші на благодійність. 

Чи все-таки «хакер Гаммо» — це гарна казка? Чи нестандартний піар? Як гадаєте?

Повне інтерв’ю з героєм можна переглянути тут.