Як ШІ допомагає заробляти фермерам: досвід Індії
Індія як найбільший виробник та експортер продовольства має право називатися глобальним сільськогосподарським гігантом. Але є й зворотний бік медалі: крихітні індійські ферми постійно балансують на межі виживання.
Під час проведення Світового економічного форуму (ВЕФ) стан таких фермерів охарактеризували як "фінансовий розпач". Зокрема, такою була оцінка Джеремі Юргенса, керівного директора ВЕФ, та Пурушоттама Кошика, керівника Центру четвертої промислової революції, який працює в межах ВЕФ.
Як приклад: загалом в Індії налічується 125 мільйонів невеликих агропідприємств. Для них господарювання — це постійне балансування в умовах високих погодних ризиків та дефіциту ресурсів. ВЕФ наводить страшну статистику: тисячі виробників, які не впоралися з такими проблемами, вкоротили собі віку.
Наскільки все погано, можна судити на прикладі історії фермера на ім'я Крішна. Щодня індієць обробляв свою земельну ділянку площею 0,5 га. Його праця давала не більше $120 на місяць, і цієї суми вистачало хіба що на їжу для родини. «Але Крішна має боротися з непередбачуваними мусонами, частими посухами, нашестям шкідників і зменшенням урожайності», — розповідають експерти ВЕФ.
До природних катаклізмів додаються фінансові проблеми — невеликий індійський фермер не має вільного доступу до сучасних банківських послуг. Він змушений звертатися по допомогу до місцевих лихварів з їхніми захмарними відсотковими ставками. Тому Крішні не завжди по кишені необхідні для його діяльності посівні матеріали, добрива чи хімікати.
А коли, незважаючи на всі складнощі, аграрію вдається зібрати врожай, то близько 40% свого прибутку він вкладає в логістику — зберігання та транспортування товару. Адже для того, щоб отримати доступ до ринку збуту, овочі мають відповідати суворим вимогам до якості продукції.
Як зазначають Юргенс і Кошик, подібні господарства потрапляють у так звану пастку натурального господарства. Невеликий прибуток не дозволяє індійським фермерам інвестувати в агропідприємство необхідні суми. З року в рік проблеми наростають, а обсяги інвестицій лише зменшуються. Водночас ситуацію значно ускладнюють властиві ринку коливання цін на продукцію: навіть один сезон низьких закупівельних цін здатен знищити десятки індійських мікроферм.
Нові технології (наприклад, точне землеробство, доступ до цифрових ринків збуту або дронів) залишаються недоступними для більшості фермерів, таких як Крішна, — заявляють експерти ВЕФ.
Тому півтора року тому глобалісти вирішили допомогти індійським аграріям, надавши їм доступ до переваг технології штучного інтелекту. Індійський Центр четвертої промислової революції ВЕФ став партнером Мінсільгоспу Індії та штату Телангана, запустивши програму AI4AI (AI for Agriculture Innovation, ШІ для інновацій у сільському господарстві).
У межах пілотного проєкту було створено екосистему із фермерських господарств, продовольчих переробних підприємств, машинобудівних заводів, що спеціалізуються на харчовій промисловості, тощо. Фінансовий фундамент забезпечували банки та страхові компанії, а за впровадження інновацій відповідав пул технологічних компаній. Перед ШІ стояло завдання налагодити взаємодію між усіма цими підприємствами та підвищити ефективність бізнесу найслабшої ланки — мініферм. У результаті проєкт охопив близько 7000 фермерських господарств в окрузі Хаммам (штат Телангана).
Ініціатива змінила на краще вирощування перцю чилі завдяки консультаціям ботів, технології тестування ґрунту, тестуванню якості на основі штучного інтелекту та цифровій платформі для зв'язку між покупцями та продавцями, — зазначають спеціалісти ВЕФ.
За цей час фермери встигли зібрати три врожаї. Фінансовий результат виявився обнадійливим: консультації ШІ допомогли збільшити врожайність перцю чилі приблизно на 21% з акра. Також вдалося оптимізувати використання дорогих пестицидів (воно зменшилося на 9%) та добрив (на 8%). Самі цифри порівняно невеликі, але вони дозволили отримати непоганий кумулятивний ефект.
Протягом цього часу фермери повідомили про значне зростання чистого прибутку — $800 з акра в одному сільськогосподарському циклі (6 місяців), це удвічі підвищує середній дохід, — говорять у ВЕФ.
Тож ідея порятунку індійських мікроферм за допомогою технології штучного інтелекту виправдала себе. Імовірно, проєкт буде масштабований і на інші штати країни.
Нагадаємо, раніше мільярдер і візіонер Білл Гейтс прогнозував, що країни, які розвиваються, досягнуть масового впровадження ШІ до 2027 року.
