Чи можна замінити уряд блокчейном?

Є такий державний устрій — алгократія. Ідея зародилася у 1962 році, а її ключові положення — впровадження у державний апарат систем автоматичного контролю та відповідних програм. Це мало полегшити керування містами та логістичними процесами, на кшталт роботи світлофорів, графіка освітлення та інших аспектів.

Згодом у Чилі намагалися запустити проєкт «Сайберсін» — алгоритмічну систему, яка мала спростити роботу уряду. Наприклад, 1972 року елементи саме цієї системи допомогли подолати транспортний колапс, причиною якого став страйк 40 тисяч робітників. Його організувало ЦРУ для «придушення комуністичної  загрози» у регіоні.

«Сайберсін» мав здійснювати й економічний контроль. Наприклад, керувати роботою портів, отримувати інформацію про вагу і тип відвантажуваного товару, відслідковувати завантаженість портів і відповідних складів. Вся ця інформація мала оновлюватися в режимі реального часу і передаватися на центральну панель управління.

Нового сплеску популярності ідея алгократії зазнала через 50 років — у 2009, коли Сатоші Накамото опублікував принципи побудови ланцюжка блоків для біткоїна. Це спровокувало й академічну дискусію щодо того, як мав би працювати алгоритмічний уряд. Розглядалися різні варіанти — від повної автономності до часткової та комбінованої.

Майже будь-яке технічне рішення можна запровадити і без блокчейну: у більшості випадків вам підійде MySQL з правильними фільтрами даних та можливістю розподілу прав. Однак блокчейн залишається нецензурованим середовищем — таким, у якому неможливо приховати зміни або підробку даних. Повна прозорість забезпечуватиме довіру до системи без особистого знайомства з її учасниками.

Більше закриті рішення — наприклад, непублічні приватні чейни — зберігають стійкість до цензури. Це дозволяє захищати важливу інформацію завдяки її анонімізації для подальшого дешифрування та читання на відповідних пристроях.

У 2017 році уряд України розглянув можливість використання блокчейну для підвищення прозорості тендерних закупівель у партнерстві з Bitfury. У тому чи іншому вигляді кооперація блокчейну реалізована і в інших країнах. Наприклад, станом на 2024 рік є 11 повних впроваджень CBDC, ще 33 проєкти перебувають у розробленні та 46 — на стадії дослідження. Канадські поліцейські та юристи проходять сертифікацію Chaynalysis Reactor, а отримані через Reactor дані беруть до уваги під час судових процесів проти криптовалютного шахрайства. Є зрушення і щодо найбільш корумпованого процесу всередині будь-якої держави: використання блокчейну для голосування в Австралії розглядалося ще з 2016 року і було нещодавно реалізовано.

Державні системи залишаються «темним лісом» для більшості людей. Все здається зрозумілим, але лише доти, доки ви не захочете отримати довідку або чогось домогтися. Дії політиків залишаються невідстежуваними для широкого загалу — покладаючись на ЗМІ, які формують політичний порядок денний, люди стають заручниками чужої інформаційної бульбашки. Ситуація настільки курйозна, що тепер навіть таргетована реклама пропонує встановити застосунок, який ранжує ЗМІ за політичними поглядами, а заклики до проходження курсів з інформаційної гігієни набирають популярності.

Ідея об'єднання блокчейну та основ алгократії охоплює взаємодію між інфраструктурою розумних міст, IoT-технологіями у них та децентралізованими системами управління. Щось, що без ризиків піддається автоматизації, прописується всередині смартконтрактів, які запущені у віртуальному середовищі блокчейну.

Це може стосуватися розподілу навантаження у мережі, банкінгу та зберігання записів про репутацію міських «точок інтересу». Згідно з дослідженням доктора Самуеля Аріаратнама з університету Арізони, блокчейн можна задіяти під час організації управління розумним містом. Система зрозуміла і проста: дані про роботу міста зберігаються та організовуються всередині блокчейну, що містить самовиконувані смартконтракти. Зв'язок може бути двостороннім, що створює можливість для реалізації елементів виконавчої, законодавчої та керівної систем на основі алгоритмів.

У США вже працюють 77 кейсів, у яких задіяні Міністерство юстиції, SEC, NASA, Управління із санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів та навіть патентне бюро США. 2012 року поліція Нового Орлеану співпрацювала з проєктом Палантір з метою превентивної поліцейської діяльності — як у фільмі «Згадати все» та аніме «Психопаспорт». Фінмоніторинг FinCEN заважає відмивати кошти, з 1995 року використовуючи FAIS — систему на основі штучного інтелекту. Департамент нацбезпеки США за допомогою системи АТЛАС аналізує усіх американців, які успішно «асимілювалися», щоб винести рішення щодо їх подальшої денатуралізації (простіше кажучи, депортації).

Під словом «демократія» розуміють владу народу. Однак «народом» у Стародавній Греції вважали заможних патриціїв, які мали власні земельні ділянки і рабів. Натомість раби були позбавлені права голосу чи захисту власної честі перед патриціями. За спробу захистити себе на них чекала кара чи навіть страта.

Алгоритмічні судові вердикти — не новинка. В Австралії рішення суду щодо розподілу коштів після розлучення підкріплюється системою Split Up на основі ШІ. В Америці для оцінки ризиків рецидивізму у судовій палаті використовується COMPASS. Естонія взагалі планує використовувати ШІ для ухвалення рішень щодо судових спорів до 7000 євро. Ще далі пішли в Китаї — там працює ШІ-суддя, що допомагає вирішувати рутинні завдання на кшталт звіряння документів.

У своїй початковій формі блокчейн — це хардкорна демократія: повна децентралізація, анонімність та позбавлення будь-яких соціальних регалій, які можуть навіювати «авторитетність» іншим людям. Варто замислитись: смартконтракти в мостах дозволяють спалити монети в одному місці і перевипустити їх в іншому за нульової довіри будь-кому. Те саме стосується і політичної волі людини, варто лише токенізувати її.

• Тотальне стеження за політиками. Використання блокчейну для цього задуму означатиме тотальне автоматизоване стеження за кожною дією чиновників усіх рангів. Дашборд з активністю політиків може стати частиною неодержавних застосунків на кшталт «Дії».
• Миттєве покарання. Інформація в блокчейні не змінюється, тож дані можна звірити, задіявши смартконтракт і ухваливши рішення. Для остаточного вердикту достатньо виявити різницю у цифрах під час перевірки двох факторів. Деякі судові процеси можуть відбуватися автоматично, якщо ланцюжок блоків зберігатиме достатній обсяг інформації.
• Радикальна прозорість. Через незмінність блоків люди зможуть бачити та фіксувати дії політиків у режимі реального часу. Щоб продемонструвати реакцію у відповідь на протиправний закон, не потрібно брати участь у мітингах або протестах. Можна буде просто висловити незгоду за допомогою смартфона.
• Незалежність системи. Код у смартконтракті не можна «переконати» чи «підкупити». Учасники мережі такого блокчейну можуть зберігати його код усередині вже наявних неодержавних застосунків на своєму смартфоні або як частину спеціального гаманця. Як “третя сторона” або своєрідний “медіатор”, алгократичний блокчейн не залежатиме від рішень когось одного.
• Колективна відповідальність. Результати голосувань не можна буде підробити після внесення в ланцюжок блоків, тож кожен зможе безпосередньо впливати на роботу держави.

Алгоритмічна держава — одне з ідейно правильних використань блокчейну. Завдяки децентралізації, розподілу прав та оновленню в реальному часі ця система може об'єднати довіру людей та роботу чиновників. Прозорість процесів буде демотивувати егоїстичну поведінку та стимулювати колективну — заслужити довіру реальними діями буде набагато простіше.

Не можна сподіватися лише на блокчейн. Оцінювання ризиків лишається прерогативою людини, тоді як блокчейн здатний зберігати дані, які доповнюватимуть процеси розроблення законів та прийняття рішень. Завдання блокчейну у цій системі — ускладнити спроби обману, політичного шантажу та торгівлі владою. Завдання людини — пам’ятати, що спроби викривити інформацію з блокчейну без вагомої причини можуть бути покарані. 

DAO, або система децентралізованого автономного керування. Вона не придатна для отримання вигоди, але може бути корисною для управління фінансами, організації голосувань та обробки документів за допомогою блокчейну та смартконтрактів у ньому. Такий тип організації розрахований на колективне управління. З мінусів — потрібен час для навчання учасників через складність і новизну процесів.

Використання DAO у симбіозі з урядом не вимагатиме перенавчання: голосування, вибори, законотворчість, отримання довідок, документів, виписок та реєстрація нових даних — це частина звичного життя сучасної людини. Це означає, що фреймворк для DAO вже реалізовано, лишається додати автоматизацію та незалежність від уряду.

За допомогою відеофіксації та аналізу матеріалів. Використання нейромереж, які навчені на кадрах поведінки чиновників, дозволить автоматизувати процес внесення інформації у блокчейн. Нейромережеве розпізнавання облич вже давно не нова ідея: такий функціонал пропонують комерційні мовні генеративні моделі від Google, Open AI, Microsoft та Apple. Використання нейромереж для стеження за громадянами практикує Китай: там за допомогою відеофіксації та розпізнавання облич виписують цільові штрафи за порушення правил дорожнього руху —  миттєво та майже безпомилково.

Цю структуру слід розглядати як BAAP — Blockchain as a Platform, адже блокчейн тут є лише платформою для роботи алгоритмів, які виконують завдання уряду. Використання IoT-технологій та розумних міст забезпечить інфраструктуру для автоматизації виконавчої та законодавчої гілок влади за допомогою смартконтрактів. Поєднання датчиків у IoT-середовищі та валідаторів у ланцюжку блоків дозволить додавати у блокчейн актуальну інформацію про роботу держави на всіх рівнях.

• IoT-інтеграція для отримання даних про стан міст у режимі реального часу;
• токенізація волі — створення двох токенів, що виражають політичну волю людини: згоду і незгоду з будь-чим;
• адаптація законів для використання в якості смартконтрактів всередині блокчейну;
• впровадження асистивних технологій для прийняття рішень, таких як ШІ-асистенти, які здатні використовувати чутливу інформацію без її передавання третім особам;
• проєктування, створення чи адаптація державної мережі, що виділена  для роботи лише однієї системи. Така мережа має бути децентралізованою — тобто зберігатися на якомога більшій кількості пристроїв одночасно;
• розробка програмної архітектури блокчейну для зміцнення, валідації, заперечення, прийняття та оскарження рішень.

Така реалізація дозволить створити мережу з «реальних» блокчейнів. Технологія створення мостів дозволить об'єднувати наяві офлайн-чейни, які беруть участь в управлінні ланцюжком постачання агросектору, важкої промисловості та виробництва. Наступним кроком може стати підключення комерційних блокчейнів, які використовуються для постачання кави, цільових витрат благодійних коштів, поштових трекерів.

Одним із механізмів стає право вето з боку суспільства. Будь-яке винесене на розгляд рішення, законопроєкт або інший документ потрапляє до набору заявок на покращення/зміну блокчейну та законів у ньому. Як з Ethereum, Polkadot і Tezos, потрібна згода учасників на внесення змін. Проте з деякими рішеннями простіше не погодитись, ніж підтримати їх. Так створюється механізм, який потребує незгоди 65% суспільства для накладання вето на законопроєкт. Якщо цього рівня незгоди не досягнуто, законопроєкт проходить на подальший розгляд, доопрацювання та затвердження. Як альтернативу можна встановити граничне значення у 65% від спільної згоди консервативно та ліберально налаштованих громадян.

1. Блокчейн стає інструментом для спостереження за політиками, їхнього примусового люстрування та забезпечення мотивації. Фінальне рішення залишається за суспільством: блокчейн разом із IoT збирає та постачає дані для аналізу та аудитів. Рішення оскаржуються завдяки досягненню консенсусу між сторонами.
2. Прості рішення приймають смартконтракти. Люди сфокусовані на важливіших аспектах, оминаючи політичну рутину: управління документами, їх оформлення, передавання та валідацію. Законопроєкти створюються відкрито, за принципом колективної незгоди зі змістом.
3. Усі рішення, окрім найважливіших, — вибори, кандидатури політиків, законотворчість — залишаються за алгоритмами в блокчейні. Це включає отримання пільг, їх виплату, управління пенсійним фондом. Потрібна згода 35% учасників ланцюга для ухвалення будь-яких законодавчих змін.

Давайте розглянемо сценарій, коли блокчейн є посередником між державою і суспільством. Утворюється третя, незалежна сторона, яка врівноважує політичні рішення та реакцію суспільства на них — у ланцюжку блоків закріплюються показники для відстеження користі від нових законів та поправок до більш давніх законопроєктів. Як варіант — після досягнення високого рівня неефективності алгоритм може подавати запит на зміну або доопрацювання закону. Жодна зі сторін — ані суспільство, ані уряд — не мають повної влади над ланцюжком блоків. Модифікації до неї вносяться колективно.

• накладання вето через колективну незгоду з законопроєктом або рішенням;
• збирання передвиборчої інформації про політиків: кількість позитивних і негативних втручань, історія їхніх рішень, репутація прийнятих ними рішень або законопроєктів, що виносяться на розгляд;
• збирання та впорядкування інформації про роботу політиків: відвідування робочого місця, кількість публічних виступів, фіксація політичних обіцянок на основі KPI, що закріплюється у блокчейні;
• створення системи репутації та моніторингу обіцянок, які мають виконати політики.

Усереднений підхід дозволить уникнути концентрації влади в одних руках. Фінальною формою розвитку такої технології може бути створення політичної соцмережі, дії в якій впливатимуть на роботу держави. Розповідаючи про технологію в ігровій манері, можна швидко адаптувати та впровадити її. Facebook для цього не годиться.