Використання цифрових валют класичною банківською системою: бути чи не бути?! З одного боку, дуже хочеться бути у тренді й вважатись інноваторами, з іншого — це великі ризики для самої банківської системи та її користувачів.
До середини 2010-х років банки виявляли мінімальну зацікавленість у цифрових валютах і блокчейн-технологіях. Проте після булрану 2017 року, коли криптовалютний ринок досяг капіталізації в $1 трлн, настала епоха «відлиги». Завдяки успіху біткоїна, який протягом року зріс з менш ніж $1000 до майже $20 000, слово «блокчейн» почало викликати цікавість та повагу. Тоді з'явилось розуміння й нового терміну — «цифрові активи». А більшість фінансових установ хотіла спіймати цей новий тренд. Проте не знала, як саме.
Протягом 2017 року багато міжнародних IT-компаній здійснили рекордну кількість презентацій на тему «Що таке блокчейн і чому банкам тепер без цього ніяк». Проте члени правління кредитно-фінансових установ не бачили переваг у впровадженні публічного блокчейну замість звичної закритої бази даних. Вони не розуміли, для чого витрачати кошти на якийсь там блокчейн з його незмінними даними. Вони вважали, що контрольована база даних, в якій IT-департамент може завжди внести корективи, навіть якщо це порушує закон чи інтереси клієнтів, є більш перспективним рішенням.
Центральні банки відкидали офіційні заяви про те, що біткоїн та інші альткоїни є конкурентами долару США чи класичній фіатно-банківській системі. Однак вони не приховували своєї зацікавленості в стейблкоїнах. І згодом дійшли висновку, що без CBDC (цифрової валюти центрального банку) просто не обійтись. Все тому, що «небезпечні» стейблкоїни та інші криптовалюти привертають занадто багато уваги та спричиняють відплив депозитів у цифрові активи.
Використання цифрових активів банками
Після 2017 року почалася справжня CBDC-лихоманка. Члени правління центральних банків не вбачають інших суттєвих технологій на ринку, які могли б зберегти їм крісла «інноваторів». Один за одним вони озвучують плани щодо впровадження CBDC, хоча не мають на це ні запиту від бізнесу, ні бажання фізичних осіб.
Але CBDC-вірус шириться далі й врешті-решт перетворюється на пандемію. З’являються El Petro, e-Peso, цифровий юань, E-гривня та інші прототипи державних цифрових валют. Певні центральні банки за кошти платників податків роками вивчають доцільність емісії цифрової валюти центрального банку (США, ЄС, Велика Британія та інші), у семи країнах здійснюється пілотне впровадження (Китай, Саудівська Аравія, ОАЕ, Австралія тощо), розтягнуте на роки. А 11 країн вже навіть перейшли до добровільно-примусового впровадження.
Як бізнес, так і фізичні особи, а юристи й поготів, вбачають у CBDC лише порушення демократичних свобод та конституційних прав громадян. Проте коли йдеться про витрачання урядом виділеного бюджету на технологію, яка здається непотрібною нікому, мало хто звертає увагу на думку правників чи представників громадськості.
Якщо поглянути на CBDC під іншим кутом, можна побачити багато цікавого. Центральні банки намагаються впровадити державні цифрові гаманці (обов'язкові для громадян), що становить конкуренцію стейблкоїнам. Це дасть їм змогу зекономити на друку нових грошей. Домалювати кілька цифр на котловому балансі CBDC буде значно простіше, ніж витрачатися на фарбу й папір з елементами захисту.
Однак цей підхід — палиця на два кінці. Намагаючись не вдарити супротивника, можеш завдати удару самому собі. CBDC — це вирок комерційним банкам і усій фінансово-банківській системі. Монопольно контролюючи CBDC-гаманці громадян і кожну транзакцію, ніщо не завадить центральним банкам впроваджувати кредитування та залучення вкладів. Вони зможуть збільшити свій прибуток завдяки зменшенню відсотків та комісійних, що отримують комерційні банки. Це фактично веде до грабежу їхніх заробітків.
Проте, окрім CBDC, є й поодинокі спроби інших цифрових імплементацій. У Сінгапурі United Overseas Bank Ltd в межах пілотного проєкту розмістив цифрові облігації на суму 600 млн сінгапурських доларів на платформі Marketnode. Вона забезпечує безперебійний робочий процес за допомогою смартконтрактів. OCBC Bank у співпраці з цифровою біржею MetaVerse Green Exchange розробив зелені фінансові продукти на основі токенізованих вуглецевих кредитів.
Перелік прикладів альтернативного використання цифрових активів дуже обмежений. Проте CBDC-пандемія продовжує поширюватися і, на жаль, отримує найвищий пріоритет серед топменеджерів центральних банків.
Чому центральним банкам не варто робити ставку на CBDC
Легалізація та впровадження децентралізованих цифрових валют (не CBDC) посилить конкуренцію серед фінансово-банківських установ, від якої виграють усі. Розширення лінійки інвестиційних цифрових активів, що будуть створювати конкуренцію традиційним фінансовим інструментам, привабить нових клієнтів. Це призведе до посилення конкуренції та впровадження блокчейн-інновацій у фінансовій галузі, а також до збільшення бази користувачів. Яскравим прикладом є австралійський банк NAB, який впровадив власний стейблкоїн, коли втомився очікувати на впровадження державного CBDC від центрального банку країни (RBA).
Варто розуміти, що впровадження державного CBDC може порушити систему традиційних фінансових правил та канонів, а також створити ризики для фінансової стабільності усієї банківської системи. Отже, регуляторам і фінансовим установам варто ретельніше вивчити потенційні ризики CBDC і, можливо, переглянути відповідні стратегії щодо їх інтеграції у сферу традиційних фінансів. Або й взагалі відмовитися від їх впровадження!
