LayerZero завершив полювання на сибілів. Якими є підсумки?

Як ми вже розповідали, за умовами програми користувачі, які до 17 травня чесно маркували свої гаманці міткою Sybil, могли зберегти 15% своєї частки в ретродропі. Крім того, право на додаткову винагороду отримували «мисливці за головами», які проводили власні дослідження та надавали інформацію про сибілів. Цим користувачам під час роздачі відправлять на 10% більше, ніж вони мали отримати.

18 травня LayerZero опублікував власний перелік підозрілих адрес, який містив 2 000 000 позицій. Розробники припускають, що ці акаунти вели нечесну гру, тож не отримають токени.

Пізніше, 19 травня, за участю аналітиків компаній Nansen і Chaos методологію виявлення сибілів було змінено, щоб уникнути випадків помилкових звинувачень. У результаті список скоротився до 803 093 адрес, що склало 13% від 6 млн користувачів, які були зареєстровані на платформі LayerZero з моменту її запуску, понад два роки тому. Представники компанії пояснили, що «85%, що залишилися» вважатимуться «кваліфікованими користувачами».

Коли програму пошуку недобросовісних учасників було продовжено до 31 травня, лише за 3 дні команда LayerZero отримала ще 3000 звітів з підозрілими адресами. Однак, на думку спільноти, таке стимулювання полювання на сибілів почало негативно впливати на чесних учасників.

Засновник проєкту Браян Пеллегріно навіть поскаржився на брак часу і заявив, що для якісного опрацювання всіх звітів знадобиться ще два місяці.

Те, що відбувається, нагадало масштабний соціальний експеримент (чимось схожий на стенфордський, коли члени однієї спільноти були розділені на «охоронців» і «ув'язнених» та виконували їхні ролі), і викликало низку запитань:

1. Чому команда проєкту не боролася з сибілами самостійно? 
2. Чи спричинить практика залучення «мисливців на сибілів» погіршення стосунків усередині ком'юніті?
3. Як сталося, що модель перевірки перетворилася на інструмент цькування користувачів?
4. Наскільки справедливо LayerZero зможе оцінити результати програми?
5. Якими можуть бути довгострокові наслідки подібної боротьби з сибілами для напрямку ретродропів загалом?

З одного боку, проєкти, що роздають токени своїм раннім користувачам, змушені шукати способи боротьби з проявами нечесної боротьби за дроп, адже це захищає інтереси добросовісних учасників.  

Але експеримент LayerZero вже на етапі запуску мав проблеми як на рівні планування, так і на рівні виконання. Команда явно не змогла заздалегідь обґрунтувати економічну модель і обсяги роздачі. Процес перевірки гаманців був непрозорим і неефективним, що зумовило необхідність виправлення помилок і додаткового аналізу. Крім того, програма спровокувала багато суперечок серед спільноти та хвилю негативу щодо платформи.

Деякі користувачі продовжують пред'являти претензії з приводу безпідставного блокування їхніх гаманців, а окремі мисливці на сибілів навіть готові платити гроші учасникам, яких було виключено, якщо ті зможуть довести свою невинуватість. 

Наразі складається враження, що мобілізація спільноти для допомоги у виявленні шахраїв не виправдала себе. З одного боку, LayerZero все одно довелося перевіряти всі звіти вручну, а з іншого — серед ком'юніті виник розкол і недовіра один до одного.

Надалі проєкти могли б використовувати модель проведення роздачі токенів від EigenLayer, коли команда взяла на себе повну відповідальність за блокування гаманців недобросовісних користувачів.

Також можна провести дроп без зайвих сповіщень і реклами, просто надіславши токени на гаманці тих учасників, які за результатами  снепшоту мають на них право.

А можна залучити для організації та реалізації програми сторонні проєкти, які мають досвід у розробці інфраструктури ідентифікації та бездоганну репутацію в екосистемі Web3. Тоді вдасться уникнути претензій щодо упередженості та матеріальної зацікавленості з боку  «найманих мисливців».