Як Сатоші Накамото вирішив проблему рентабельності майнінгу
Майнери є основою блокчейну. Саме вони забезпечують технічні можливості для валідації транзакцій та формування блоків. Тому питання капітуляції майнерів може виявитися досить гострим.
Продажі монет з майнерських адрес останнім часом значно виросли, хоча ринкова ціна біткоїна впала до рівнів грудня 2020 року, а криптовалютний ринок втратив за останні 7 місяців вже близько 70% своєї капіталізації. Це означає, що майнери фіксують суттєвий недоотриманий прибуток.
Чому ж майнери продають, якщо в майбутньому вони могли б отримати набагато більше грошей за BTC?
Відповідь проста: вони змушені.
Ми все частіше бачимо повідомлення в пресі про великі розпродажі вживаного обладнання для майнінгу, а також про заборгованості майнінгових компаній з кредитних або комунальних платежів. Майнери мають явні проблеми з ліквідністю. А наступний халвінг чекає на них уже в 2024 році, коли премія за блок стане ще вдвічі меншою.
Виходить, що кількість майнерів та вартість електрики – зростають, а ймовірність видобутку блоку та розмір винагороди – зменшуються. Такий дисбаланс, теоретично, міг би бути врівноважений постійним зростанням ціни біткоїну. Але, вічного двигуна ще ніхто так і не придумав, тому ринок щоразу «розвантажується» за допомогою колосальних корекцій, безжально перемелюючи всіх, хто виявився слабкою ланкою.
Усі ці сигнали ставлять під сумнів короткострокову рентабельність цього бізнесу. А з цього випливають і ризики для хешрейта мережі.
Статистика показує, що інвестиції в біткоїн є прибутковими при горизонті інвестування 4-5 років. Але на падаючому ринку стратегія «HODL» може бути недоступною для майнерів, які мають постійні витрати на електрику, амортизацію, зарплати та боргові зобов’язання.
Автор і творець біткоїна, Сатоші Накамото, був піонером децентралізованих фінансів, але вже тоді добре розумів виклики, з якими може зіткнутися подібна система. Головними з них були надійність мережі (параметр, пропорційний кількості майнерів) та ризики «атаки 51%» (небезпека критичної концентрації обчислювальної потужності в одних руках).
Другий момент пов’язаний з фактором довіри: децентралізована мережа має успішно функціонувати без довіри, покладаючись виключно на ідею про те, що складність та масивність обчислень робить збитковими (а отже і безглуздими) спроби узурпувати процес валідації. У цьому плані можна бути спокійними: мережа біткоїна довела свою життєздатність, пройшовши без збоїв усі потрясіння без будь-яких загроз для порушення децентралізації.
Що ж до аспекту надійності, то Накамото реалізував саморегулюючий механізм складності, який щоразу спрощує видобуток блоку пропорційно падінню хешрейту. Це дозволяє завжди підтримувати приблизно однакову швидкість формування нових блоків, забезпечуючи дефляційну модель біткоїна.
Якщо криптозима затягнеться, майнери, як і раніше, не зможуть отримувати очікуваний доларовий прибуток. В результаті, не виключено падіння обчислювальних потужностей великих майнінгових компаній, і їх перерозподіл на колективні майнінг-пули та соло-майнерів, у яких маржинальність набагато вища за рахунок менших витрат. Подібний ефект ми бачили після заборони діяльності майнерів у Китаї.
Також може зберігатися і тенденція до «нетримання»: майнери продовжать постійно продавати добуті біткоїни, що традиційно створювало додатковий тиск на ціну активу.
