Ейрдроп від Arbitrum, який став легендарним, навесні 2023 року запустив неймовірну хвилю ретродроп-хантингу. Мало того, що у цю сферу загалом поринула велика кількість нових користувачів, так ще й багато хто з них почав створювати цілі ферми акаунтів, перетворивши це на бізнес.
Треба розуміти, що це — не зовсім те, заради чого компанії оголошують про роздачі токенів. Ретроспективні дропи тому так і називаються, що заздалегідь ніколи не відомо ані про їхні умови, ані про критерії. Мета таких заходів — винагорода тих ранніх користувачів, які обрали та підтримали конкретну мережу на етапі її становлення. Так, це може бути частиною маркетингової стратегії, але це не суперечить першочерговій меті проєктів залучити ком’юніті.
Саме тому проєкти на кшталт LayerZero проводили масові “репресії” проти так званих сибілів — учасників ейрдропу, які намагалися видавати себе за групу незалежних користувачів, щоб отримати більше “безкоштовних” монет. Цілком зрозуміло, що така штучна активність не тільки фактично обкрадає як сам проєкт, так і чесних користувачів, але й сходить нанівець після завершення періоду ейрдропу.
Це піднімає не тільки питання етичності, але й ризикованості й проблематики такої діяльності. Тож, згадаємо про славнозвісного Руслана.
Руслан, і чому він нас навчив
Йдеться про користувача, котрий потрапив у звіт сибілхантера LayerZero через те, що зареєстрував цілу низку майже однакових ENS-доменів для своїх гаманців з назвою ruslan0XX.eth, де X — це цифри, які позначають порядковий номер його домену.
Гендиректор LayerZero Браян Пеллегріно, крім цього, відзначив ще одного амбітного та зухвалого користувача із доменним іменем exstra00XX, який, схоже, планував розширити свою ферму взагалі до 4-значної кількості.
Тож, Руслан швидко став мемом у криптопросторі за свою нахабність та недбалість. Водночас варто зазначити, що команда LayerZero намагалася не розглядати кластери, до яких потрапило менше 20 гаманців. Тож, навіть Руслан, якби все робив з головою, мав би свій шанс.
Однакові суми, напрямки та дії. Ви часом не сибіл?
Сибіл-фільтри з’ясовують, що акаунти є пов'язаними між собою, за допомогою ончейн-аналізу. Наприклад, можна побачити, що користувач з різних своїх гаманців відправляв токени на одну адресу (наприклад, адресу криптобіржі). Такі дії мають більш природній вигляд, якщо адрес було не багато, а транзакції не були регулярними.
Гаманці також можуть вважати пов’язаними, якщо хтось в один і той самий час відправляє з централізованої біржі однакову кількість токенів в одній мережі на кілька своїх гаманців.
Загалом будь-які однакові ончейн-дії (однаковий набір послідовних транзакцій, здійснений приблизно у той же проміжок часу), навіть з різними сумами, можуть потрапити під кластерний аналіз професійних дослідників.
Однаковий цифровий відбиток пристроїв? Вітаємо, вас викрили
У деяких випадках проєкти можуть забанити користувача через використання різних акаунтів з однакових IP-адрес, а то й однакових пристроїв (через MAC-адресу або через однакові характеристики, що ідентифікують ваш пристрій). Тому професійним хитрунам, які намагаються переконати алгоритми у тому, що їхні сибіл-акаунти — це нібито різні люди, доводиться використовувати антидетект-браузери та закуповувати проксі-сервери.
Крім прямих фінансових витрат, це несе за собою ще й безпекові ризики для самих сибілів. Мали місце випадки, коли такі браузери піддавалися зламу, через що їх користувачі зазнавали крадіжок. А небезпека використання проксі-серверів або VPN-сервісів — це взагалі тема для окремої статті про заходи кібергігієни.
Різниця між софтом і роботою руками
Індустрія ретродроп-хантингу призвела до появи спеціальних програмних інструментів, які дозволяють автоматизувати здійснення транзакцій чи інших запланованих дій. Проте проблемою користувачів таких сервісів стало недостатнє урізноманітнення дій, що також призводило до потрапляння у списки кластерного аналізу.
В особливих випадках проєкти можуть звернути увагу на нетиповість дій користувача (наприклад, на малу затримку між дотиками (діями, кліками), не притаманну людині). Проте найбільшим ризиком використання програмних інструментів є те, що їх розробник може сам спустошити ваші гаманці.
А може воно того не варте?
Створення ферм акаунтів вимагає значних трудових та фінансових затрат: проксі-сервери, профілі антидетект-браузерів, наймана праця тощо. Також активність заради дропу може розчарувати вас у випадку, якщо якийсь проєкт, в якому ви брали участь, взагалі не прийме рішення про дроп. А профіт, отриманий з іншого дропу, може не покрити ваших загальних витрат. Ба більше, ваші гаманці може бути визнано “сибільними”, тоді всі ваші зусилля взагалі будуть марними.
Тож постає головне питання: а чи не краще зосередитися на взаємодії з більшою кількістю обраних проєктів за допомогою лише одного свого реального гаманця, ніж займатися формально забороненим мультиакінгом? По-перше, у такий спосіб ви будете мати достатньо ліквідності і не потрапите під відсіювання через її можливий брак (згадаємо критерії дропів Starknet і zkSync). По-друге, деякі проєкти є партнерами один одного. Тож вас може здивувати приємний сюрприз у вигляді подарунка, на який ви навіть не чекали, якщо обидві платформи оголосять про дроп і виявиться, що одні й ті самі критерії підходять під декілька бонусів.По-третє, ви можете знайти час для дійсно цікавих проєктів, які взагалі не потрапили на радари великих фермерів. Чого лише вартий ейрдроп від Wormhole, який виявився дуже щедрим саме через те, що більшість ретродроп-хантерів пропустили цей кейс.
Загалом крипта та блокчейн повинні робити наше життя кращим. Лише уявіть собі друга, який зробив 25 банківських карток на всіх своїх родичів, щоб ганяти між цими картками липові перекази лише в надії отримати від банків бонус. Це зовсім не схоже на справжню користь та мету банківської системи.
Тож залишається питання: в які ідеали ми віримо, коли говоримо про криптовалюти? Якщо ми підтримуємо ідею більш зручних, безпечних та прозорих грошей для світу, то які цінності ми хотіли б бачити в цій індустрії?