Популярний криптосленг. Частина 5

Можливо, ваша дівчина, яка захоплюється популярною психологією, розповідала вам про ОКР (обсесивно-компульсивний розлад). Його характеризує залежність від нав'язливих думок та обов'язкові символічні дії для зменшення рівня тривожності. Якщо такої дівчини у вас немає, то просто згадайте Джека Ніколсона, який у фільмі «Краще не буває» постійно мив руки.  

Отже, абревіатура OCD у криптосвіті означає, що людина має таку саму болючу залежність від крипторинку. Вона перетворюється на маніакального чекера: щогодини, а то й частіше, перевіряє графіки на CoinMarketCap, стан свого портфеля, оновлення статусів у криптоінфлюенсерів. Їй може здаватися, що без тих перевірок ринок рухне, а з ним і її сподівання на світле майбутнє.

Це стає своєрідною манією. Таким криптанам можуть дарувати особливі чашки, аби люди навколо не ображалися на їхню зосередженість на гаджеті.

Термін anon (або «анонімний») нерозривно пов'язаний з ідеєю конфіденційності. Від початку він означав можливість здійснювати транзакції, не розкриваючи особисті дані та забезпечуючи користувачам повну таємність.  

Поступово його значення набуло більш широкого змісту, вийшовши за межі суто технічної функції. Нині слово anon використовують як загальне звернення до членів криптоком'юніті та як маніфест визнання їхнього права не розкривати своєї особи.

Звернення «анон» ви можете побачити в криптоканалах і на форумах як синонім до слова «люди» або «друзі».  

Проте анони — не параноїки. Вони — адепти свободи, яку надають їм криптовалюти та блокчейн. Хто є найанонімнішим з усіх анонів? Звісно, ​​Сатоші Накамото.

Так називають найбільш ранніх послідовників криптовалют, які вклали кошти у Bitcoin ще до того, як він став мейнстримом. Однак заради справедливості варто зазначити, що цей термін з'явився задовго до створення самого біткоїна — в 1993 році. Журналіст Стівен Леві придумав цю назву для захисників конфіденційності в інтернеті: Еріка Хьюза, Джона Гілмора та Тімоті Мея, які стали героями його статті “Crypto Rebels” («Криптобунтарі»). Тоді це слово мало інший зміст: шифропанк — ідейний та активний борець за право на цифрову анонімність і свободу від державного моніторингу.  

Наразі шифропанками (у широкому розумінні) іноді називають людей, які переконані, що блокчейн і криптовалюта — це не засіб збагачення, а інструмент для здійснення соціальних та політичних змін за допомогою збереження конфіденційності фінансових даних. Багато хто вважає їх ідеалістами, проте вони мають безумовну повагу та підтримку серед ком'юніті.  

Доволі показовим лишається те, що шифропанки не є анонами, — зазвичай їх знають усі. Шифропанки — це криптовалютні месії, які поклали власну анонімність на вівтар свободи та конфіденційності для решти світу.  

У статтях і дописах, які присвячені подіям у криптосвіті, дедалі частіше трапляється термін «доксинг». Він походить від виразу “dropping dox” (дослівно — «роздача документів») і означає, що комусь дуже не пощастило, адже його особиста інформація потрапила у відкритий доступ без його згоди.  

Доксери зливають у мережу справжні імена власників акаунтів, їхні домашні адреси, місця роботи і навіть пікантні фото. Переважно доксинг застосовують задля публічного приниження, переслідування чи шантажу, тож він може мати фатальні наслідки для впливових інвесторів і розробників.  

Серед криптоспільноти така деанонімізація може означати, що адреса гаманця прив'язується до реальної особи власника. Отже, його транзакції стали широко відомими, а фінансова конфіденційність опинилася під загрозою. Це зумовлює необхідність змінювати «явки, паролі, адреси» і ховатися від настирливих спостерігачів. Кому таке сподобається?  

Дані можуть бути викрадені через банальний фішинг, але можливі й складніші методи соціальної інженерії: стеження у соціальних мережах задля збирання інформації чи звичайний прямий обман.