Сила думки: як захистити нейронні дані?

Коли йдеться про нейрокомп'ютерні інтерфейси, насамперед на думку спадають пристрої Neuralink, Onward Medical, Synchron, Paradromics і деякі інші відомі розробки. Їх об'єднує те, що технологію застосовують для допомоги людям з інвалідністю, які страждають від різних захворювань. Фактично мовиться про хірургічне вживлення імплантів у головний мозок. 

За допомогою цих імплантів пацієнти можуть віддавати уявні команди для управління комп'ютерами та гаджетами, створення текстових повідомлень, досягнення гарної дрібної моторики штучних кінцівок тощо. Розробку таких імплантів вели ще з минулого століття, але справжній прорив стався після об'єднання технології з ШІ, що дало змогу обробляти величезні масиви імпульсів, які надходять від мозку, та інтерпретувати їх у команди.

Нюанс полягає в тому, що всі зазначені розробки належать до медичних пристроїв, а їх застосування суворо регламентоване. Усе — від розробки та отримання дозволів до перших клінічних випробувань (комерційного використання й поготів) — регулюють жорсткі медичні протоколи. А дані пацієнтів (до яких, зрозуміло, належить і інформація про їхні мозкові імпульси) перебувають під захистом лікарської таємниці. 

Як бачимо, додаткових обмежень використання імплантів не передбачає. Відповідно, новий закон, ухвалений у Колорадо, — це перша спроба врегулювати сегмент пристроїв, який стрімко зростає, але не вимагає медичних процедур, а також перебуває у вільному продажі. 

Усі відомі технологічні компанії продають натільні гаджети, які так чи інак відстежують біологічні показники власників, зокрема й neuro-data (так звані мозкові хвилі). На великих маркетплейсах пропонують тисячі найменувань такої продукції: від звичних фітнес-браслетів і масок оптимізації глибокого сну до головних пов'язок, що поліпшують концентрацію уваги, або спеціальних гарнітур зі зворотним зв'язком. Водночас деякі з них не просто зчитують дані, а й за допомогою невеликих електродів впливають на мозкову активність. 

Віддалено це нагадує принцип роботи поліграфа (детектора брехні), який використовують для перевірки правдивості повідомленої підозрюваним інформації. Датчики, які кріплять на тілі та голові, фіксують різноманітні параметри (дихання, серцебиття, електричний опір шкіри, потовиділення, температуру, частоту дихання, тембр голосу та інше). Будь-які відхилення від референтних значень аналізує поліграфолог, що дає змогу фіксувати можливі неправдиві відповіді.   

Однак було зазначено й високий рівень помилкових спрацьовувань, тобто нездатність поліграфолога однозначно інтерпретувати виявлені реакції. Як наслідок, у більшості юрисдикцій поліграфи або взагалі заборонені під час розслідування злочинів, або їхні результати не враховують у судах як доказ.

Проблемою детекторів брехні були не зчитувальні, а обробні пристрої (тобто прості співробітники, які не здатні опрацювати всі взаємозв'язки). 

На відміну від поліграфів, натільні гаджети працюють не автономно, а у зв'язці з відповідними мобільними застосунками, які передають інформацію на сервери компаній. Зайве говорити, що весь потік обробляють та аналізують ШІ-платформи. 

В Apple стверджують, що ці дані допоможуть компанії точніше розуміти переваги користувачів. Загалом це логічно — достатньо зіставити отримані дані з інформацією інтернет-ресурсів, рекламних оголошень і профілів у соцмережах, які переглядає користувач (що, власне, й робитиме ШІ).  

Доктор Шон Паузаускі, медичний директор The NeuroRights Foundation, зазначив, що пристрої, які використовують електроенцефалографію, — це багатомільярдний ринок із неймовірним потенціалом зростання.

Дослідження, проведене у квітні 2024 року The NeuroRights Foundation, показало: переважна більшість компаній, які випускають натільні пристрої, не забезпечує достатнього рівня захисту зібраних даних, що робить їх доступними для перехоплення. Експерти зазначають, що комерціалізація даних про настрої споживачів, можливе хакерство з метою отримання прибутку та недостатній законодавчий захист стають основними ризиками.