Стейблкоїни – які бувають і чому знецінюються?

Існують не тільки стейблкоїни американського долара. Стейбл може бути випущений під будь-який актив, наприклад під золото (PAXG, XAUT), Євро (EURT) і багато інших фіатних валют.

Теоретично, ціна стейблкоїна незмінно рухається за активом, до якого він прив'язаний, але трапляються і відв'язки від курсу («депег»). Наприклад, знецінення токена UST проєкту Terra. Щоб зрозуміти, як таке відбувається – ми розберемо типи стейблкоїнів і проаналізуємо їхні особливості.

Головним аспектом будь-якого стейбла є його забезпечення реальною валютою. Централізовані стейблкоїни випускаються централізованим емітентом (компанією, біржею або крипто-фондом). Їхні резерви, більшою мірою, забезпечені фіатними валютами та іншими «реальними» грошима. 

До цього типу належать більшість популярних стабільних монет. USDT випускає компанія Tether, USDC – біржа Coinbase і компанія Circle, емітентом USDP виступає Paxos і так далі. Усі ці токени працюють у своїх юрисдикціях і створені для певних цілей, але за властивостями мало чим відрізняються один від одного.

Це найнадійніший тип стейблкоїнів, якщо йдеться про ймовірність знецінення. Мінусами тут виступає надмірна централізація управління токеном, а також складність підтвердження резервів. Кожна компанія-емітент зобов'язана проходити аудит, результатом якого є звіт про забезпечення. Іноді, через велику капіталізацію або різноманітність активів (облігації, цінні папери та фіат), це зробити доволі складно.

Криптовалютна спільнота давно усвідомила необхідність «відійти» від банківських структур. Децентралізовані стейблкоїни може випустити будь-хто, залишивши як заставу свою криптовалюту. Таким чином, користувач використовує стабільний токен, без ймовірності втручання третіх осіб.

Найбільшим децентралізованим стейблом є DAI від Maker DAO. Для отримання 1 DAI необхідно заблокувати криптовалюти у співвідношенні 1,5:1. Тобто за $1,5 у BTC ви отримаєте 1 DAI. Це хороший підхід з точки зору забезпечення – у токена є великий «запас» вартості. Але це також створює проблему капіталоефективності. Навіщо блокувати стільки коштів, якщо дохід від процедури не виправданий і легше просто купити токен з ринку?

Багато криптопроєктів створюють власні стейбли для простоти використання своїх платформ, DeFi-бірж, протоколів та інших суб'єктів. Збирати резерви з фіата або наявних стейблів дорого, і стартапи беруться забезпечувати стейбл своєю власною монетою. Це зручно і не вимагає великих витрат: перевести з токеноміки частину активу в забезпечення стейблкоїна, додати трохи BTC або ETH, і вийшов стейблкоїн, який забезпечений тільки криптовалютою, і то не на 100%.

Фактично, ціну на такий актив формує лише попит і пропозиція, через що виникає загроза підвищеної волатильності та ймовірного колапсу. Що і сталося з токеном UST. У його резервах були монети LUNA разом із Біткоїном. Після виведення BTC із забезпечення, токен почав знецінюватися, оскільки користувачі усвідомили, що фактично тримають на гаманцях «повітря». Панічні продажі призвели до просідання курсу стейбла, алгоритм якого почав продавати LUNA, щоб покрити дефіцит коштів. Але, замість відновлення курсу, UST потягнув LUNA на дно.

Проте через високу капітало-ефективність, алгоритмічні стейблкоїни набрали велику популярність. Крипто-проєкти пропонують великі відсотки за депозитами, стимулюючи трейдерів тримати або стейкати токени. До того ж з'являються гібридні види забезпечення, які покликані нівелювати ймовірність депегів. Такими проєктами є Fei USD (FEI), Ampleforth (AMPL), Frax Finance (FRAX), Magic Internet Money (MIM) і багато інших.

Ймовірно, у майбутньому спільнота зможе створити стейбл, який володітиме всіма трьома основними властивостями - децентралізацією, забезпеченістю і капітало-ефективністю. Саме в цьому напрямку має розвиватися індустрія стейблкоїнів у найближчі кілька років.