Віртуальна машина біткоїна: що таке BVM?

Розгляньмо системи віртуальних машин. У блокчейн-сегменті VM-технології є програмним середовищем для обчислень, що слугує майданчиком для виконання смартконтрактів і реалізації транзакцій. Цей функціонал вперше інтегрували в блокчейн-середовище фахівці проєкту Ethereum. Так народилася їхня технологія з абревіатурою EVM (Ethereum Virtual Machine). Віртуальні машини досить різноманітні: рішення можуть різнитися за набором функцій, інструментарієм проєктування та ступенем сумісності з окремою мережею.

Для BVM-мережі визначальною рисою є повнота за Тьюрингом ─ характеристика універсальної обчислювальної машини. Це середовище надає змогу створювати застосунки загального призначення, так біткоїн-екосистема отримує сценарії використання поза механізмом платіжної системи. BVM забезпечує можливість для побудови комплексних застосунків та інфраструктури, зокрема рішень другого рівня (L2), ігрових проєктів, ШІ-сервісів, DeFi-платформ тощо. Обчислювальні процеси BitVM протікають за межами основного BTC-ланцюга, тому розробники вільно впроваджують нові смартконтракти: для їхнього розгортання не потрібно змінювати консенсус у біткоїн-протоколі. 

Комплексні смартконтракти в мережі BTC вперше з'явилися в листопаді 2021 року, разом з оновленням Taproot. Ця модифікація є софтфорком (оновленням зі зворотною сумісністю), що подарував біткоїну низку нових функцій: високорівневу мову програмування сценаріїв — Tapscript, оптимізацію темпу опрацювання транзакцій і вищий рівень конфіденційності — комплексні й традиційні транзакції стало неможливо відрізнити одна від одної. 

Водночас використання мови Tapscript є процесом досить складним і ресурсомістким. Тут у гру вступає мережа BVM. Її функціонал заснований на технологічних рішеннях з Taproot, а основна мета полягає в підвищенні масштабованості ланцюжка. Створення нових позаланцюгових рішень стає простішим завданням, ба більше, BitVM дає змогу скоротити транзакційні витрати. І остання родзинка — підтримка для смартконтрактів на Solidity, що дає змогу розгортати децентралізовані застосунки на основі Ethereum у BTC-мережі. 

27 червня 2024 року BVM випустила свою другу ітерацію. Оновлення L2-рішення принесло новий функціонал — роллап із назвою BVM Bitcoin Zero Knowledge (BVM BitZK). Ця модернізація дала змогу розробникам створювати рішення для масштабування біткоїн-ланцюга, використовуючи переваги доказів з нульовим знанням. ZK-технології дуже популярні серед Ethereum-програмістів. Вони дають змогу поліпшити масштабованість блокчейну, оскільки групують транзакції в окремі одиниці даних, які відправляють на обробку за межі мережі. Такий самий підхід застосували і ланцюжки біткоїна.

У мережі BitVM задіяна крипта з тикером BVM. Переважно цей актив застосовують для розрахунків, майнінгу та процесів управління. Загальна пропозиція BVM становить 100 млн токенів, 15% з яких виділили для публічних продажів — у період з 30 січня по 6 лютого 2024 року. Цей раунд фінансування допоміг BVM залучити понад $3 млн від 2717 інвесторів.

Інші 20% загальної пропозиції розподілили між основними фахівцями проєкту та його програмістами, 50% перепало спільноті, а 5% — консультантам. Решту 10% спрямували на забезпечення ліквідності. На момент написання статті BVM торгується за ціною близько $0,7 і володіє ринковою капіталізацією в розмірі близько $17 мільйонів, у той час як в обігу перебувають понад 23,5 мільйона BVM.

Мережа BVM та її актуальні виклики 

Першочергово концепт біткоїн-активу передбачав P2P-систему електронних розрахунків. Смартконтрактів в архітектурі технології тоді не було й поготів. Однак подальші рішення, як-от Taproot і мережа BVM, сприяють розвитку біткоїн-ланцюжка і збагачують спектр практичного застосування його можливостей.

Наразі функціонал BVM не такий широкий, як у віртуальної машини Ethereum, адже ця система ще відносно молода, а її інструментарій дещо обмежений. Ба більше, екосистема цього проєкту теж перебуває у стадії розвитку. У технічному документі (або ж whitepaper) проєкту саме особливість двосторонньої системи верифікації вказана як основний проблемний аспект. Справа ось у чому - у обчислень лише двійко учасників: сторона, що перевіряє, та суб'єкт, котрий доводить. Водночас багатосторонні смартконтракти — ті ж DAO — передбачають опрацювання комплексних угод. У команді проєкту заявили, що продовжуватимуть роботу над пошуком способу ліквідації зазначених недоліків.