Що чекає на Intel — відродження чи повний крах?

Поточна ринкова капіталізація Intel уже «пробила» підтримку на рівні $100 млрд, перебуваючи на рівні $96–97 млрд. До речі, за підсумками першого півріччя 2024 корпорація опинилася в десятці найгірших компонентів індексу S&P 500. Але навіть тоді капіталізація становила $136,6 млрд.

Вартість акцій компанії є ключовим критерієм для включення до індексу Dow Jones, який являє собою середнє арифметичне цін акцій, що входять до нього (на відміну від, наприклад, індексу S&P 500, який враховує ринкову вартість компанії). Комітет Dow стежить за тим, щоб ціни найдорожчої і найдешевшої акцій індексу не відрізнялися більш ніж у 10 разів. Наразі ціна найбільш зваженої акції — UnitedHealth Group — приблизно у 29 разів вища, ніж в Intel.

Нагадаємо, що 1999 року, в епоху доткомів, Intel разом із Microsoft стали першими технологічними компаніями, включеними до Dow Jones.

У разі виключення акцій Intel з індексу її місце може зайняти один із найближчих конкурентів — NVIDIA. Що, безумовно, додатково вдарить по репутації компанії, яка і без того похитнулася.

Криза корпорації почалася аж ніяк не 2024 року. Знаменита хватка Intel, яка виявлялася в здатності випереджати технологічні тренди, стала слабшати ще 10 років тому.

Теоретично це мало стати основою для непоганого зростання або принаймні утримання позицій. Але ще наприкінці першого десятиліття XXI століття корпорація не змогла досягти угоди на виробництво чипів для Apple. У результаті замовлення на виготовлення дісталися TSMC, а розроблення — Qualcomm.   

У середині 2010-х нездатність керівництва передбачити технологічні тенденції призвела до того, що Intel не встигла за ШІ-бумом.

Корпорація відмовилася від інвестицій в OpenAI та запізнилася з розробленням власного графічного процесора, необхідного в цій сфері. Унаслідок цього 2024 року від продажів процесора Gaudi 3 Intel планує отримати лише $500 млн.

Для порівняння: дохід AMD від продажу GPU прогнозується на рівні $3,5 млрд, а ШІ-чипи Nvidia вже принесли $57 млрд тільки в першій половині року!

Замість цього Intel зробила інвестиції в розроблення для автономного транспорту і 5G-мереж. Але ці сегменти розвивалися повільніше, ніж очікувалося. Зокрема, близько $15 млрд корпорація витратила на придбання Mobileye Global Inc. і $16,7 млрд — на Altera Corp.

На початку 2021 року на посаду CEO Intel було призначено Пета Гелсінгера, перед яким стояло завдання вивести корпорацію із затяжної кризи. Він визнав, що будуть потрібні роки капіталовкладень, щоб відновити здатність виробляти передові напівпровідники, і цей період відновлення буде болючим.

Три наступні роки корпорація показувала мільярдні збитки, а в серпні 2024 року була змушена оголосити про скорочення 15 тисяч робочих місць, уперше з 1992 року відмовившись від виплати дивідендів (серйозний удар по акціонерах). 

Також на два роки заморозили проєкти з будівництва нових заводів у Німеччині й Польщі та відтермінували введення в експлуатацію складального майданчика в Малайзії.

Розглядають питання і про поділ бізнесів з розроблення та виробництва в окремі компанії з продажем підрозділів Mobileye Global Inc. і Altera Corp. Причому з останніми теж виникає проблема — зараз ці компанії втратили більшу частину своєї ринкової вартості, їх продаж обернеться для Intel черговими прямими збитками.

Основною проблемою корпорації залишається відсутність сторонніх замовників для ливарного бізнесу — фактично виробничі напівпровідникові заводи Intel обслуговують потреби самої корпорації. Гелсінгер заявляє про вже наявні «взаємодії» з клієнтами на $15 млрд, розподілені на кілька років.

Для порівняння: ливарний бізнес тайванської TSMC, з якою конкурує Intel, тільки цього року має принести $88 млрд доходу.

З іншого боку, для отримання таких замовлень потрібно кинути виклик тій самій TSMC, яка з 2026 року вже вироблятиме 2-нм ШІ-чипи. Аналогічне виробництво Intel може налагодити на новому заводі в Огайо, але лише у 2028 році.

Турбулентність фінансового стану технологічного гіганта не залишилася без уваги конкурентів. За інформацією Bloomberg, після чуток про можливий поділ бізнесу Intel почала отримувати купівельні оффери на деякі свої підрозділи.

Зокрема, у вересні пропозиція про дружнє поглинання нібито надійшла від Qualcomm. Йшлося про обговорення можливості придбання частини бізнесу Intel (тобто фактично йдеться про злиття національного масштабу). 

Практично одночасно з'явилася інформація про те, що компанія Arm Holdings Plc. також виявила зацікавленість у придбанні одного з підрозділів Intel.

Зазначимо, що в компаніях поки що не підтвердили, але й не спростували опубліковану інформацію. 

Пет Гелсінгер підтвердив, що Intel робить кроки з перетворення свого підрозділу з виробництва чипів Intel Foundry (тобто ливарного бізнесу) на незалежну дочірню компанію. Також він зазначив, що корпорація відкрита для розгляду будь-яких пропозицій. 

Але про продаж поки що не йдеться. 

Пет зауважив, що план оздоровлення Intel уже починає приносити плоди.

У ситуації навколо Intel є потужний політичний фактор — корпорація стала центральною ланкою плану американського уряду з повернення виробництва напівпровідників у США. 

Йдеться про «Акт про чипи та науку» (CHIPS and Science Act), який був підписаний президентом Джо Байденом 9 серпня 2022 року. CHIPS — це абревіатура від фрази «Створення корисних стимулів для виробництва напівпровідників».

Цей законодавчий акт підтримали як демократи, так і республіканці, і незалежно від результатів листопадових президентських виборів у США його реалізацію буде продовжено.

Фактично CHIPS and Science Act — це три окремі закони, спрямовані на стимулювання різних напрямів: від наукових розробок і підготовки кваліфікованих кадрів до локалізації виробництва. Поштовхом до його ухвалення стала «війна», що почалася між США і КНР у сфері штучного інтелекту. 

Серед іншого, він також передбачає виділення $39 млрд державних субсидій для виробництва мікросхем на території Сполучених Штатів і 25-відсоткові податкові пільги для витрат на виробниче обладнання (найімовірніше, йдеться про витрати на машини для літографії в екстремальному ультрафіолеті — EUV).

Сумарно, з урахуванням субсидій на повернення у США виробництв з Азійського регіону, на будівництво нових потужностей за п'ять років планується виділити $53 млрд.

Водночас ще навесні 2024 року адміністрація Джо Байдена офіційно оголосила про прямі державні інвестиції в компанію Intel у розмірі $8,5 млрд. Наприкінці вересня, за інформацією Financial Times, уряд США і керівництво корпорації розпочали фіналізацію перемовин про цю угоду. Очікується, що гроші будуть виділені вже до кінця року.

Читати також: США інвестують $8,5 млрд в Intel

Осінній прогрес у переговорах, які велися протягом пів року, зрозумілий. Для Джо Байдена виділення фінансування одному з найбільших американських виробників напівпровідників стало б хорошим завершенням каденції. А для Intel отримання політичної підтримки на найвищому рівні стало б своєрідним вотумом довіри, що вкрай важливо для збереження стійких ринкових позицій і подальшого розвитку.

Пет Гелсінгер опинився перед складним вибором. І легких варіантів виходу із ситуації в нього не залишилося. 

Залучення сторонніх інвестицій або M&A, звісно, здаються швидким рішенням для оздоровлення становища, хоча це й означало б втрату контролю над частиною бізнесу. Водночас вони можуть значно ускладнити реалізацію досягнутих домовленостей з урядом.

Але і для залучення державного фінансування від Intel будуть потрібні кроки зі значного скорочення витрат. 

Уряд США до того ж сам перебуває в доволі складному становищі. Весь комізм (або трагізм) ситуації полягає в тому, що з усім багатством вибору альтернативи Intel в адміністрації Байдена просто немає. Саме ця корпорація (єдина з усіх американських гігантів!) зуміла зберегти повний виробничий цикл напівпровідників — від наукового розроблення чипів до їхнього виготовлення та пакування в готові вироби.

Практично всі великі американські технологічні компанії, що працюють у сфері напівпровідників, повністю або здебільшого є безфабричними.

Наприклад, AMD «позбулася» напівпровідникового бізнесу 2009 року, продавши його інвестиційній групі Mubadala (ОАЕ). У результаті було засновано компанію GlobalFoundries з виробництва мікросхем у Сингапурі, Німеччині та в незначних обсягах у США. З того часу AMD розміщує замовлення на виробництво чипів у GlobalFoundries, а з 2018 року — і на потужностях тайванської TSMC.

Виробництва Apple розташовані в Китаї, Індії та В'єтнамі. У Китаї ж розміщуються замовлення на виробництво знаменитих відеокарт Nvidia, а чипи компанії виготовляються Samsung і TSMC. Щоправда, за чутками, у 2025 році новий процесор Nvidia створений і виготовлений Intel з використанням готових ядер Arm (до речі, британська ARM також є безфабричною). 

Перелік можна продовжувати, а сувора правда полягає в тому, що, крім Intel, власне виробництво напівпровідників у США залишилося лише у компаній «другого ешелону». І, до речі, основним аргументом противників CHIPS and Science Act є саме те, що головними бенефіціарами в реальності виявляться середні компанії, які не вирізняються високою ефективністю виробництва.

Але як же вийшло, що США як родоначальники та законодавці мод у напівпровідниковій сфері зрештою залишилися практично без власного виробництва чипів?

У другій половині минулого століття американські корпорації у сфері електроніки почали віддавати на аутсорс виготовлення деяких компонентів виробів, а згодом — і все виробництво кінцевого продукту. Не останню роль відіграло й те, що виробництво напівпровідників становить загрозу екології та вимагає додаткових витрат на захист навколишнього середовища.

Зрештою, практично всю індустрію США з виробництва електроніки та компонентів було перенесено або продано, а американські корпорації залишили за собою сферу розроблення технологій.

За даними SEMI (галузева асоціація компаній, що беруть участь у ланцюжку постачань і проєктування електроніки), лідером з виробництва напівпровідників нині є Південна Корея (25% глобального виробництва), по 22% припадає на Тайвань і КНР, 13% — на Японію.

А ось частка самих США становить лише 8%.

Безумовно, у США як розробника технологій залишається найбільший вплив у ланцюгу створення кінцевої вартості. Але є й певні застереження. 

Наприклад, КНР зараз інвестує величезні кошти у власні розробки. Необхідність мати домашнє виробництво стала зрозумілою під час пандемії COVID-19, коли запроваджені обмеження призвели до дефіциту напівпровідників на глобальному ринку. 

Отже, у США поставлено завдання повернути індустрію, яку віддали своїми ж руками. Завдання складне, якщо врахувати, що капітальні вкладення, необхідні для виробництва напівпровідників, зросли в геометричній прогресії.

Іронічно: саме один із засновників Intel — Гордон Мур (Gordon Earle Moore) — прогнозував, що низькорентабельна напівпровідникова індустрія перетвориться на прибутковий стратегічний бізнес. Але до моменту, коли це стало зрозуміло всім, виробництво напівпровідників уже було здебільшого виведено з території США. 

Цікаво, що в ЄС, де події розвивалися за приблизно таким самим сценарієм, також навсправжки занепокоїлися необхідністю розвитку власного виробництва. У 2023 році ЄС затвердив регламент зі зміцнення європейської напівпровідникової екосистеми (більш відомий як «Закон про чипи» — Chips Act). Він передбачає виділення 43 млрд євро інвестицій на розвиток європейського виробництва і підготовку Європи до будь-якої майбутньої кризи постачання чипів.

Наразі США та ЄС обговорюють узгодження стимулів і запобігання потенційно руйнівним перегонам субсидій та запровадження протекціоністських заходів.

Китай ще 2020 року затвердив стратегію Made in China 2025, яка передбачає лідерство КНР у технологічній сфері. Поки що провідна технологічна компанія Китаю — Huawei — відстає в розробках від західних гігантів. Але Пекін уже виділив на розробки $143 млрд прямих субсидій і податкових пільг (тобто більше, ніж США і ЄС разом узяті).

До того ж санкції на використання розробок і заборони на експорт технологій, які США вводять проти китайських компаній під час розпочатої «війни» за лідерство в ШІ-сфері, можуть боляче вдарити по самих американцях.

Китай залишається найбільш придатним місцем для виробництва і монтажу чипів — у США вони тривають на 25% довше та обходяться на 50% дорожче, ніж на ринках Азії. Зрозуміло, що технологічні компанії США, які зробили ставку на перенесення виробництва в Азію, явно не в захваті від можливих наслідків нової політики.

Після настільки депресивної аналітики може здатися, що їх в Intel немає. Однак не потрібно поспішати. 

Для корпорації може спрацювати її давня ставка на виробництво більшості своїх напівпровідників саме у США.  

Зокрема, державні інвестиції планується спрямувати на будівництво та модернізацію заводів компанії в штатах Аризона, Нью-Мексико, Огайо та Орегон. Це, за розрахунками, створить понад 10 тисяч робочих місць, і Intel реабілітувався б в очах громадськості за скорочення співробітників восени 2024 року. 

Загалом же на розвиток бізнесу у США Intel планує протягом п'яти років витратити понад $100 млрд. 

Компанії оголосили про спільні інвестиції в чипи нового покоління, які дадуть змогу AWS забезпечити практично будь-яке робоче навантаження і прискорити продуктивність застосунків штучного інтелекту.