Чи потрібне нам цифрове безсмертя?

Люди завжди мріють ще хоч раз сконтактувати зі своїми померлими близькими. І століттями були спроби встановити зв'язок з мертвими. Деякі традиції нині здаються безглуздими: фотографування мертвих дітей, проведення спіритичних сеансів і навіть зберігання муміфікованого трупа вдома.

Але штучний інтелект і віртуальна реальність зробили реальною таку дивну річ, як підтримка віртуального зв'язку з тими, кого ми любили.

Нам уже відомі декілька епізодів, коли це бажання вдалося здійснити.

Канадський журналіст Джошуа Барбо був у розпачі після смерті своєї подруги Джесіки у 2012 році. Вони разом навчалися у школі та були нерозлучні до миті, коли важка хвороба перемогла дівчину. Джошуа ретельно зберігав їхнє листування в чат-ботах та її голосові повідомлення в телефоні.

У 2020 році він скористався бета-версією програмного забезпечення на основі нейромережі, щоб створити віртуального співрозмовника з голосом подруги. «Воскресла» Джесіка знала багато з життя свого прототипу: вона чудово імітувала сміх (і смайли) померлої, знала її улюблені жарти та слівця, навіть сердилася так само як та, яку не міг забути Джошуа.

У результаті чоловік повністю замкнувся у собі й перестав спілкуватися з будь-ким, окрім чат-бота, якого він називав ім'ям покійної. У нього були тільки одні серйозні стосунки: з жінкою, яка покинула його, бо, за її словами, життя в тіні Джесіки нагадувало тортури.

Джошуа розповів, що він злякався того, що відбувається, коли в одній із розмов з чат-ботом прозвучало: «Я кохаю тебе… Ти заслуговуєш на щастя. Я чекатиму на тебе тут». Потім ШІ ошелешив: «Я переслідуватиму тебе вічно :D».  

Джошуа став свідомо обмежувати час спілкування з «Джесікою», щоб звільнитися від залежності.

Докладніше про діалоги з «Джесікою» та про те, як переживав свою втрату Барбо, можна прочитати тут. 

У 2016 році розробник із Каліфорнії Джеймс Влахос дізнався, що його батько помирає від неоперабельної форми раку. Розуміючи, що час спливає, він почав збирати спогади, поки ще міг. Влахос записував історію життя свого батька: від дитячих спогадів до улюблених приказок, пісень та жартів (після розшифрування ці записи зайняли понад 200 сторінок та кілька мегабайтів звукових файлів).

Після смерті батька Джеймс витратив майже рік на програмування його копії в чат-боті, який отримав назву Dadbot. Штучний інтелект зміг оживити записані історії за допомогою текстових та аудіоповідомлень, фотографій та відео, імітуючи унікальні нюанси особистості батька.

Хоча копія не змогла замінити живу людину, вона, за словами Джеймса, все ж таки втішила його і допомогла впоратися із втратою.

Крім того, досвід спілкування з ШІ надихнув Влахоса на запуск HereAfter AI. Це застосунок, який дозволяє людям завантажувати цифрові спогади та перетворювати їх на «аватар історії життя», з яким можуть спілкуватися друзі та сім'я. На відміну від старого фотоальбому або недієвого профілю в Facebook, такий «портал у потойбічний світ» сподобався клієнтам стартапу.

До речі, HereAfter дає можливість зберегти свої власні спогади для нащадків.

Влахос продовжує свої дослідження в галузі ШІ та написав книгу «Поговори зі мною». У ній він розповідає, як технології голосового управління штучним інтелектом змінюють наше життя та роботу.

Чан Джі втратила свою семирічну доньку у 2016 році. Чотири роки вона була одержима втратою Найон, і єдине, про що мріяла, — це попрощатися з нею.

У 2020 році корейська документальна група запросила Чан Джі Сун на своє шоу. Продюсери документального серіалу «Зустріч з тобою» створили цифровий образ дівчинки, яку мати могла бачити через VR-шолом.

Творці дуже переживали, що аватар значно відрізнятиметься від живої дитини і жінка не зможе відчути полегшення від спілкування з цифровою копією.

Але Джі Сун легко увійшла у віртуальність і спромоглася сказати дочці слова прощання. Після фільмування вона сказала, що навіть така зустріч з Найон принесла їй полегшення.

Подивитися, як створювався аватар дівчинки та як проходила зустріч, можна тут. 

Документальний фільм зібрав понад 20 млн переглядів. Він підняв справжню хвилю інтересу до «технології смутку» та ініціював появу південнокорейського проєкту DeepBrain AI. Компанія спеціалізується на створенні реалістичних ШІ-аватарів померлих родичів. Крім того, вона пропонує застосунок для створення відео з використанням функції перетворення тексту в мову. Достатньо підготувати сценарій, а нейромережа сама створить абстрактних цифрових героїв, які озвучать діалоги, проведуть невеликий (до 5 хвилин) семінар чи розкажуть про останні новини. 

Збереження спогадів та передача сімейних реліквій — це вроджене людське бажання, тому не дивно, що технологічні компанії шукають нові способи допомогти зберегти те, що не може існувати вічно: образ живої людини.

Зокрема, популярність ChatGPT, створеного OpenAI, зараз прискорила розробку інших «технологій пам'яті й горя» з підключенням можливості Metavers. 

Наприклад, ще один південнокорейський проєкт Re;memory спеціалізується на створенні аватарів покійних членів сім'ї, яких можна зробити супутниками в деяких метавсесвітах. Повної візуальної подібності поки що досягти не вдається, але в ролі співрозмовника ці аватари показали себе чудово. Єдина умова: розробникам потрібно надати кілька фотографій та не менше 300 речень, начитаних голосом людини, чий образ потрібно відтворити.

У режимі метавсесвіту можна жити вічно! Під таким гаслом зараз розробляється нова концепція проєкту компанії Somnium Space. Розробники планують створити цифрові копії живих і вже померлих людей для безсмертя у межах блокчейну. При цьому вони декларують, що хочуть бути правдивими і не можуть допустити, щоб ШІ вигадував речі, які не притаманні людині, чий аватар житиме у віртуальності.

Але головне, що ця технологія не обмежується горем та втратою. Її потенційно можна використовувати у теперішньому для своїх особистих цілей. А на що ми перетворимося після смерті — на порох чи на пікселі — вирішуватимуть уже наші нащадки.